Солом'яний капелюх
Давним-давно у маленькому селі жив бідний дідусь із своєю дружиною. Дідусь плев "каса" — великі солом'яні капелюхи на продаж, а його бабуся хазяйнувала вдома. Одного разу, напередодні Нового року, бабуся заглянула до рисової скрині й побачила, що рису залишилося зовсім трохи. Того дня випав такий глибокий сніг, що вони не могли зібрати соломи для капелюхів. Бабуся зітхнула й поставила на вогонь воду, щоб зварити останній рис.Раптом із нірки у стіні вибіг мишеня. "Як хочеться їсти!" — заплакало воно. Тато-миша й мама-миша сказали мишеняті: "Потерпи, Крихітко-мишко, ти ж знаєш, що це бідний дім, і тут рідко їдять досита".
"Бідне мишеня", — сказав дідусь. "Ми настільки бідні, що навіть миші у нас голодні". З жалістю він віддав мишам половину залишеної рису, і вони разом повечеряли.
Наступного ранку миші вибралися з дому, протоптали сніг і зібрали велику охапку соломи.
Миші з веселим писком внесли солому до хати. "Це — на подяку за рис, яким ви поділилися з нами минулої ночі".
Зворушений дідусь ледь не заплакав від щастя. Тепер вони сплетуть багато капелюхів, продадуть їх у місті й куплять багато смачної їжі на Новий рік. Дідусь із бабусею дружно взялися до роботи, а миші, як могли, допомагали їм. Коли соломи не залишилося й останній капелюх був готовий, дідусь склав капелюхи собі за спину й пішов до міста по глибокому білому снігу.
Коли дідусь підійшов до околиці міста, він помітив, що кам'яні статуї Дзідзо-сама (Будди, який захищає простих людей) стояли з головами, вкритими снігом. "Дзідзо-сама, вам, мабуть, дуже холодно". З цими словами дідусь зняв свою головну пов'язку й обережно змів сніг з кожної статуї.
А в місті панувала передноворічна метушня. До свята залишалися лічені хвилини, шумна, весела юрма вже готувалася зустрічати Новий рік. Дідусь, оточений натовпом, кричав: "Солом'яні капелюхи! Чудові капелюхи! А ось, кому відмінний солом'яний капелюх!" Але ніхто не купив у нього жодного капелюха. Незабаром вулиці спорожніли, і залунав дзвін ночної варти. Дідусь, не продавши жодного капелюха, навантажив їх на плечі й сумно попрямував додому. "У мене немає нічого, що я міг би принести в жертву Дзідзо-сама", — сумно подумав він.
У смутку дідусь пішов додому по занесених снігом вулицях і нарешті дійшов до околиці. Проходячи повз статуї Дзідзо-сама, він побачив, що їх знову засипало снігом. Він знову зняв пов'язку зі своєї голови й знову обережно змів сніг з кожної статуї. "Я не продав жодного капелюха, я не купив ні яблук, ні ватрушок, у мене немає чого запропонувати вам. Прийміть від мене хоч капелюхи від непогоди цією святковою ночі". З цими словами він надів капелюх на голову кожної статуї. Статуй було шість, а у дідуся лише п'ять капелюхів. Дідусь трохи подумав, потім узяв свою пов'язку й ніжно обгорнув нею голову шостої статуї. Додому він повернувся зовсім із порожніми руками.
Коли він прийшов додому, миші побачили, що за його спиною немає жодного капелюха. Вони зраділи, подумавши, що він, мабуть, продав усі капелюхи. "Вибачте мене. Я не зміг нічого продати", — сказав дідусь і розповів дружині та мишам усе, що з ним трапилося. Бабуся, послухавши, втішила свого чоловіка: "Ти зробив добру справу. Давайте замість ватрушок поїмо солонини, а замість чаю закип'ятимо води й зустрінемо Новий рік".
І раптом опівночі вони почули гучні крики з вулиці: "Новий рік прийшов! Новий рік настав! Де тут дім старого продавця капелюхів?" На їхнє подив, це були голоси статуй Дзідзо-сама, які підійшли до самого дому дідуся й бабусі. Статуї везли із собою сані, завантажені до верху рисом, місо (це смачна бобова паста), яблуками та іншими солодощами. "Дякуємо вам за ваші чудові капелюхи, шановний продавець капелюхів. На знак подяки за вашу доброту ми залишаємо вам ці подарунки. Щасливого Нового року!" З цими словами статуї Дзідзо-сама повернулися на околицю міста.
Тепер у них було багато їжі, набагато більше, ніж могли з'їсти дідусь із бабусею. Вони попросили мишей запросити й інших тварин у гості. Усі разом вони приготували розкішний святковий вечір. Потім дідусь поклав у коробочку особливі новорічні рисові коржі й відніс їх до статуй Дзідзо-сама. "Тепер я можу принести вам жертву. Дякую вам".
Дідусь повернувся додому й разом із дружиною, мишами та їхніми друзями весело зустрів Новий рік.
Інші казки
