Вербовий паросток
Господар десь дістав вербовий паросток і посадив у себе в саду. Це була верба рідкісної породи. Господар берег паросток, сам поливав його щодня. Але ось господареві довелося на тиждень поїхати. Він покликав слугу і сказав йому:— Дивись добре за паростком: поливай його щодня, а головне — дивись, щоб сусідські діти не вирвали його і не затоптали.
— Добре, — відповів слуга, — нехай пан не турбується.
Господар поїхав. Через тиждень він повернувся і пішов подивитися сад. Паросток був на місці, тільки зовсім млявий.
— Ти, мабуть, не поливав його? — сердито запитав господар.
— Ні, я поливав його, як ви сказали. Я доглядав за ним, не спускав з нього ока, — відповів слуга. — Вранці я виходив на балкон і аж до вечора дивився на паросток. А коли ставало темно, я виривав його, заносив у дім і замикав у скриню.
Інші казки
