Зачарована чашка
У давні-давні часи стояв у одному селі багатий дім. Багато поколінь змінилося в ньому, але найдорожчим скарбом того дому завжди залишалася чашка. Дуже гарна це була чашка — із зеленого фарфору з блакитним відливом. Іноді ввечері діставав господар свою чашку з особливої скриньки та милувався нею.Ось якось раз вирушив багач до корчми — з друзями повеселитися. Знатна була вечеря! Наївся багач до відвалу, а господар все нові страви підносить та підносить. І що не страва, то обов’язково в гарній чашці лежить.
Цікаво стало багачу, вирішив він чашки господарські краще роздивитися. Взяв одну — язиком від задоволення прицмокнув, взяв другу — головою схвально кивнув. Взяв третю — та від подиву так із роззявленим ротом сидить. Була та чашка як дві краплі води схожа на його власну! І теж із зеленого фарфору з блакитним відливом!
Витріщив багач очі на чашку, погляду відвести не може! А тут і друзі чашку помітили. Почали вони її з рук у руки передавати та захвалювати:
— Що за чудова річ!
— Ніколи в житті нічого подібного не бачив!
— Б’юсь об заклад, немає на світі іншої такої чашки!
Слухав багач друзів, слухав, а сам від злості вже розум загубив. Прийшов, нарешті, до тями. Покликав господаря й каже:
— Хочу я, люб’язний, цю чашку в тебе купити! Заплачу, скільки забажаєш, нічого не пожалію! Називай ціну!
Схилився господар корчми в поклоні, а потім і каже:
— Простіть мене великодушно, але не можу я цю чашку продати. Дісталася вона мені від батька, а батькові — від діда. Багато поколінь нашої родини зберігали її як найдорожчу річ!
Зовсім розгнівався багач:
— Не до того мені! — кричить. — Хочу купити чашку і куплю!
Схопив він господареві в руку 30 золотих монет. Не встигли всі й оком моргнути, як узяв багач чашку із зеленого фарфору з блакитним відливом, високо підняв її над головою, та як кине на підлогу! Розлетілася чашка на дрібні шматочки!
Гукнув господар, гості з місць повскакували, а багач усміхається та руки потирає!
— Не стерплю я, — каже, — щоб ще в когось на світі така чашка була! Чашка із зеленого фарфору з блакитним відливом — скарб тільки мого дому!
Повернувся багач увечері додому радісний і одразу до заповітної скриньки пішов. «Зараз, — думає, — на свою чашку подивлюся». Відкрив він скриньку, та так без пам’яті й упав. А коли очуняв, бачить — лежать у скриньці уламки розбитої чашки із зеленого фарфору, а серед них — 30 золотих монет, ті самі, що він заплатив господареві корчми.
Інші казки
- Про що розповіли птахи
- Сила синівської любові
- Лисиця-перукар з гірського перевалу
- Дивний мандрівник
- Храм білих чапель
