Жаба з Кіото і жаба з Осаки
Одного разу видалося особливо спекотне літо. Сонце пекло день у день, а дощу не було. Настала жорстока посуха. Висох навіть старий колодязь у Кіото, де жила одна жаба. Думала вона, думала, як їй бути, і вирішила перебратися в інше місце.— Осака, кажуть, жваве місто, і море там близько! Хочеться мені поглянути на море. — І вирушила жаба з Кіото до Осаки.
Але й у Осаці стояла посуха. Вода навіть у лотосовому ставку пересохла. Жаба, що там жила, цілими днями дивилася на безхмарне небо і, нарешті, сказала з досадою:
— Не можна більше залишатися в Осаці! Кіото — столиця Японії, напевно, там багато цікавого. — І жаба з Осаки вирушила до Кіото.
Обидві жаби рушили в дорогу одночасно, ніби домовилися: одна — з Кіото до Осаки, інша — з Осаки до Кіото.
Дісталися жаби до гори Тендодзан, що стоїть на півдорозі між Осакою і Кіото. І ось тут, на гірському перевалі, вони й зустрілися. Покликали одна одну, привітно привіталися й познайомилися.
Жаба з Кіото почала розповідати жабі з Осаки про столицю. Жаба з Осаки почала розповідати столичній жабі про своє місто. Жаба з Кіото була дуже розчарована, дізнавшись, що в Осаці теж немає дощу. Жаба з Осаки страшенно засмутилася, дізнавшись, що й у столиці посуха. Але обидві не наважувалися повірити одна одній, поки не побачать на власні очі.
— Ну-мо, я погляну з вершини гори на Кіото, — сказала жаба з Осаки.
— І я теж погляну на Осаку, — відповіла жаба з Кіото.
Тут обидві жаби піднялися на задні лапки й почали витріщати свої великі очі.
Жаба з Кіото намагалася краще розгледіти Осаку, а жаба з Осаки, звичайно ж, хотіла побачити столицю.
Раптом жаба з Кіото скрикнула:
— Що за диво! Цей хвалений місто Осака схожий на Кіото, як дві краплі води! Балакали: «Там море, там море!» А його й не видно!
Жаба з Осаки теж заверещала:
— Яке безладдя! Балакали: «Ах, Кіото, ах, столиця!» Я й думала, що там гарні сади, чудові будівлі, і що ж! Кіото — просто друга Осака.
— Ну, якщо Кіото так схожий на Осаку, що ж у ньому цікавого?
— Ну, якщо Осака так схожий на Кіото, що ж у ньому хорошого?
Обидві жаби вирішили, що далі йти не варто. Жабі з Кіото треба йти до Кіото, а жабі з Осаки треба повернутися до Осаки.
Але насправді-то сталося ось що: жаба з Кіото побачила не Осаку, а свій рідний місто, і жаба з Осаки теж побачила не столицю, а старі місця. Бо очі в жаб на спині, і коли вони піднялися на задні лапки, то стали дивитися не вперед, а назад.
Повернулася жаба з Кіото додому до свого колодязя й почала розповідати:
— Ніякого моря на світі немає! А жаба з Осаки знову поселилася в ставку й з того часу навчала своїх діток:
— Кіото — що наша Осака! Одна слава, що столиця, а на ділі такий же маленький городок!