Жадна господиня
У одне сільську гостиницю зайшов мандрівний торговець. На плечах у нього був великий тюк із товарами. А господиня гостиниці була жадібною жінкою. Коли вона побачила тюк, їй захотілося його отримати. Вона відвела торговця до кімнати, а сама побігла до чоловіка порадитися, як виманити у торговця тюк.— Це дуже легко зробити, — сказав їй чоловік. — Треба назбирати трави меґа, зварити її та підмішати у вечерю. Трава меґа відбиває пам'ять. Якщо торговець її з'їсть, він обов'язково забуде тюк у нас.
Господиня так і зробила: пішла в сад, назбирала повну охапку трави меґа, зварила її та відвар підмішала у всі страви, навіть у рис. А потім подала все це на вечерю торговцю.
Торговець з'їв вечерю і нічого не помітив. Тільки голова у нього трохи закрутилася, і до обличчя прилила кров; йому захотілося спати. Він пішов до своєї кімнати, ліг і одразу заснув. На ранок він прокинувся ще на світанку з важкою головою, зібрався і пішов далі.
Господиня зачекала, поки торговець піде з гостиниці, і зараз же кинулася до його кімнати за тюком. Але кімната виявилася порожньою. Господиня все оглянула, все обшукала. Тюк — не голка, помітити його неважко. Але як не шукала, знайти його ніяк не могла. Роздратована, вона побігла до чоловіка.
— Ні до чого твоя трава меґа! Даремно я її варила. Торговець пішов і нічого нам не залишив.
— Не може бути! Хто з'їсть трави меґа, обов'язково щось забуде. Пошукай краще! Напевно, він щось забув.
Господиня знову кинулася до кімнати, де ночував торговець, знову все оглянула, все перерила і знову нічого не знайшла. Нарешті вона зупинилася посеред кімнати і розгублено озирнулася навкруги. Раптом вона ляснула себе по лобу і на весь дім закричала:
— Забув! Забув!
Чоловік почув її крик і прибіг до неї.
— Ну що? Що забув?
— Заплатити забув!