Добра невістка
Жив на світі один чоловік на ім'я Лао Лінь-му. У нього були син і три дочки.Дочки були гарні, як богині, і дуже красномовні, цим батько особливо любив хвалитися перед сусідами.
— Варто моїм донькам заговорити, як одразу до них злітаються всі голуби з дерев, — розповідав він.
Чути про красномовних дівчат поширилося далеко навколо, і серце батька раділо.
Минуло кілька років. Дочки вийшли заміж, син теж одружився. Невістка у Лао Лінь-му була скромна і працьовита. У домі і на подвір'ї завжди у неї було чисто прибрано. Вона чудово ткала і вишивала, і в полі працювала вміло.
Усе у неї вдавалося. З чоловіком вони жили мирно і любили одне одного, свекра вона дуже поважала, і всі в селі називали її гарною невісткою. Але Лао Лінь-му не любив її, бо вона не вміла говорити так гарно, як його доньки.
Перед Новим роком Лао Лінь-му дістав кілька ланів срібла, зароблених ним за рік, і довго дивився на них. Йому шкода було купити на них новий одяг для себе. Не хотів він купувати нового плаття і невістці, яка так багато працювала для дому. Він хотів подарувати ці гроші своїм донькам. Але грошей було небагато, їх треба було поділити на три частини, а обділити жодну з дочок він не міг. Усю ніч не спав батько, думав, як йому вчинити з грошима, і нарешті придумав.
Наступного дня він встав на світанку і, не поснідавши, вийшов із дому. «У кожної дочки поїм трохи, от і буду ситий», — вирішив він.
Пройшов Лао Лінь-му десять лі (Лі — міра довжини, у різний час і в різних місцях Китаю різна, частіше рівна 0,576 км.) назустріч сходу сонця і опинився біля домівки старшої дочки. Побачивши батька, донька дуже зраділа і наговорила йому багато приємних слів про те, як вона його чекала. Лао Лінь-му хитав від задоволення головою і посміхався.
«Як добре вміє говорити моя донька, — думав він, — і говорить вона такі приємні речі. Віддам гроші їй».
Багато всього наговорила старша донька, тільки про сніданок не обмовилася жодним словом. І батько зрозумів, що зустрічають його тут нещиро, що хороші у доньки лише слова. Грошей він їй не віддав і пішов.
Пройшовши ще десять лі, він дістався до домівки середньої дочки. Побачивши батька, вона теж дуже зраділа, теж наговорила йому багато ласкавих слів і не раз повторила, що треба б обов'язково пригостити батька сніданком. Але готувати сніданок так і не почала. І Лао Лінь-му зрозумів, що і тут його зустрічають нещиро. Не віддав він гроші середній доньці і пішов далі.
Пройшов Лао Лінь-му ще десять лі і дістався до домівки молодшої дочки. Вона, як і сестри, зустріла його дуже привітно і поспішила сказати, що зробить до сніданку дзамбу (Дзамба — коржики, приготовані з борошна і масла.) і нагодує батька стравою, приготованою власними руками. Лао Лінь-му посміхався і хитав головою. Адже він так любив молодшу доньку! А вона тим часом взялася за роботу.
Бачачи таку щиру, гостинну зустріч, батько вирішив подарувати молодшій доньці всі гроші, щоб вона пошила собі нову сукню.
А частування тим часом все не подавалося. Лао Лінь-му встав рано, вдома не поснідав, та ще й пройшов тридцять лі, він і справді був дуже голодний.
І Лао Лінь-му пішов на кухню. Там стояла гаряча дзамба, від якої йшов пара, але господині ніде не було видно. Лао Лінь-му взяв один коржик і тільки збирався відправити його в рот, як раптом увійшла донька. Він поспішно зняв шапку і, поклавши гарячий коржик собі на маківку, знову надів шапку. Перерахувавши коржики і побачивши, що одного не вистачає, донька підняла голову і помітила пару над головою батька. Зрозумівши, у чому справа, вона сказала:
— Батьку, ви так втомилися, що від голови у вас йде пара. Зняли б ви шапку.
— Маючи таких доньок, як ви, батько мімовільно спітніє від радості, — насмішливо відповів Лао Лінь-му.
Донька промовчала. А Лао Лінь-му переконався, що і вона говорить не те, що думає, що і в неї теж промови солодкі, а серце жорстоке. Він не дав їй нічого і повернувся з грошима додому.
Невістка в цей час сиділа біля воріт і пряла. Побачивши свекра, вона відразу ж відставила прялку і стала подавати обід. Не встиг свекор сісти, як гаряча ароматна їжа вже була на столі.
— Три рази поснідав я сьогодні у твоїх сестричок і ще ситий, — збрехав Лао Лінь-му. — Неси обід назад.
— Поїсти у себе вдома один раз краще, ніж три рази в гостях, — відповіла невістка.
Лао Лінь-му більше не відмовлявся і з'їв три повні чашки.
І тут він зрозумів, що й справді невістка у нього гарна: без зайвих слів вона подбала про нього і нагодувала його.
«Гроші треба віддати їй», — вирішив Лао Лінь-му. Так він і зробив.
З тих пір Лао Лінь-му більше не хвалився своїми доньками, а коли хвалили його невістку, він із задоволенням посміхався.
Інші казки
