Як три зяті тестя вітали
Було в старого три дочки. Старшу і середню він за сюцаїв заміж віддав, а молодша за селянина пішла. І ось одного разу вирішив старий свій день народження відсвяткувати. Усі три дочки з чоловіками прийшли довголіття йому побажати, тільки не дивляться старші зяті на молодшого. Сіли всі за святковий стіл, вирішили тут сюцаї себе показати, молодшого зятя принизити, наказали кожному вірш скласти. А хто не зможе, тому м'яса не дадуть, вина пити не дозволять.Старший зять першим вірш склав:
Двічі вісім — шістнадцять,
Першим з'їм шматок м'яса.
Сказав він вірш і дуже задоволений узяв шматок м'яса пожирніший, чарку ароматного вина випив. За ним другий зять вірш склав:
Двічі дев'ять — вісімнадцять,
Два шматки м'яса одним махом підцеплю.
Сказав він вірш і дуже задоволений два шматки м'яса відразу з'їв, дві чарки вина випив. Дійшла черга до третього зятя, взяв він спершу в руки блюдо з закускою, а потім почав вірш говорити:
Чотирнадцять — двічі по сім,
Повне блюдо тримаю і їм.
Сказав вірш — ціле блюдо дочиста спорожнив та глечик вина — буль-буль — вилакав. Зляться учені зяті, а сказати нічого не можуть. Тільки не змирилися вони, дочекалися, поки закуску по другий раз принесли, і, коли гості за палички взялися, сказали, що треба ще по віршу скласти, а хто не зуміє, тому їсти не дозволять.
Питає тут третій зять:
— А про що складати?
Відповідає другий зять:
— Про все. І про птаха, що в небі літає, і про звіра, що по землі рище, і про коштовність, що на столі лежить, і про людину, що біля столу стоїть.
Знову почав перший зять:
Птах у небі літає — це фенікс, фенхуан,
Звір по землі бігає — це гірський козел.
На столі твір лежить,
А по боках красуні стоять.
Другий зять підхопив:
Птах у небі літає — це гриф, пеньцзю,
Звір по землі йде — це носоріг, сіню.
На столі «Весни й Осені» лежать,
По боках дві служниці стоять.
Потім третій зять став вірш говорити, спокійно, не поспішаючи:
Тварина пірнаста в небі боїться рушниці,
Звір по землі бігає — це лютий тигр,
На столі вугілля розпечене лежить,
По боках юнаки стоять.
Не встиг він до кінця сказати, зареготали учені зяті, вірш, кажуть, занадто грубий, та й рими немає, не даватимуть йому закусок. А третій зять відповідає:
— Зачекайте, дайте я до кінця договорю, — і став все спочатку повторяти: — «Тварина пірнаста в небі боїться рушниці» — рушниця може вбити вашого грифа й фенікса. «Звір по землі бігає — це лютий тигр» — тигр може загризти вашого носорога й гірського козла. «На столі вугілля розпечене лежить» — вугілля може спалити ваші «Весни й Осені» та інші писання. «По боках юнаки стоять» — вони можуть одружитися з вашими служницями та красунями.
Почули це сюцаї, аж роти пороззявляли, язиками ворочають, а сказати нічого не можуть. Хотіли учені мужі принизити селянина, та самі від нього дістали. Недарма кажуть: не тримай каменя за пазухою — тобі ж на ноги впаде. І належне їм!
Інші казки
