Казка про телятко-рябеньке
Давним-давно жила в селі стара бабуся. Сама-насамітніша на всій землі — не було в неї ні сина, ні дочки, лише теля-рябеньке. І ходила бабуся за телям, немов за онуком.Ранком вставала, млинців масляних напекувала. Млинці теляті на ріжки повісить, до зада торбу прив’яже. І пускає теля в гори — нехай собі млинці їсть та хмизу ламати не забуває. А ввечері, ще сонечко не встигне зайти, теля додому біжить, повну торбу хмизу несе.
Але одного разу сонце за гори сіло, а теля-рябеньке все не йде та не йде. Чекає на нього стара, не знає, що й думати. Вже небо чорним стало, а теля все немає та немає. Мабуть, не діждатися бабусі свого улюбленця. Взяла вона клюку та й пішла в гори шукати. Раптом зустріла зайця. Питає його бабуся:
— Скажи, добрий зайчику, чи не бачив ти десь мого теляти-рябенького?
— Твого теляти-рябенького відьма з’їла, а вночі прийде тебе загризти.
Перелякалася тут бабуся, зажурилася. Та робити нічого, заплакала та й пішла додому. Сіла біля воріт, сльози ллє. Плаче стара, а туга все сильніше серце гризе. Почули люди, як бабуся голосить, мало що самі не заплакали. Ішов повз братець Шило та й питає:
— Бабусю, а бабусю, чого ти зажурилася?
— Мого теляти-рябенького зла відьма з’їла, а вночі прийде, мене загризе!
— Не бійся, бабусю! Я вночі прибіжу, лихо відведу!
Ішла повз сестриця Колючка та й питає:
— Бабусю, а бабусю, чого ти засмутилася?
— Мого теляти-рябенького зла відьма з’їла, а вночі прийде, мене загризе!
— Не бійся, бабусю. Я вночі прибіжу, лихо відведу!
Котилася повз тітонька Куряче яєчко, підкотилася та й питає:
— Бабусю, а бабусю, чого ти плачеш?
— Мого теляти-рябенького зла відьма з’їла, а вночі прийде, мене загризе.
— Не бійся, бабусю, я вночі прибіжу, лихо відведу!
Скакала повз тітонька Жабка, прискакала, питає:
— Бабусю, а бабусю, чого ти так голосиш?
— Мого теляти-рябенького зла відьма з’їла, а вночі прийде, мене загризе!
— Не бійся, бабусю, я вночі прибіжу, лихо відведу!
Шльопав повз братець Коровий гній, питає:
— Бабусю, а бабусю, чого ти зажурилася?
— Мого теляти-рябенького зла відьма з’їла, а вночі прийде, мене загризе!
— Не бійся, бабусю, я вночі прибіжу, лихо відведу!
Котився повз дядько Кам’яний каток, підкотився та й питає:
— Бабусю, а бабусю, чого ти затужила?
— Мого теляти-рябенького зла відьма з’їла, а вночі прийде, мене загризе!
— Не бійся, бабусю, я вночі прибіжу, лихо відведу!
А час тим часом до ночі наближався, і стали вони між собою радитися. Братець Шило за пояс бабусі сховався, сестриця Колючка за ліхтарем заховалася, тітонька Куряче яєчко в піч закотилася, тітонька Жабка в діжку з водою стрибнула, дядько Каток над дверима притаївся, а найменшому братцеві Коров’ячому гною діватися нікуди, так він просто на землю плюхнувся.
Прийшла зла відьма, у хату ввірвалася, каже:
— Бабусю, а бабусю, зараз я тебе з’їм, та от з чого почати, не знаю.
Відповідає їй бабуся:
— А ти з живота починай!
Схотіла відьма за живіт ухопитися, та не тут-то було! Братець Шило як штовхне її в бік!
— Ой, у тебе на животі шипи ростуть!
— Тоді з голови починай!
— На голові волосся росте.
— А ти його вирви! Тільки спочатку ліхтар запали!
Схотіла відьма ліхтар запалити, а сестриця Колючка як встромить їй у руку! Побігла відьма до печі вогню добути та посвітити, а тітонька Куряче яєчко очі їй заліпила. Добралася до діжки води зачерпнути, а тітонька Жабка як схопить її за ніс! Перелякалася відьма, хотіла втекти, та підсковзнулася на коров’ячому гної. Тут дядько Каток підоспів та й придавив злу відьму. Нехай знає, як чужих телят їсти!
Інші казки
- Розумна дочка
- Мімоза
- Капелюх, який по небу літав, і мотичка, яка срібло копала
- Про те, як Ча перетворився на дракона
- Наполегливий Юн Су
