Тигр і буйвол
Розповідають, що тигр і буйвол колись були великими друзями. Жили вони по сусідству і дуже любили одне одного. Буйвол усім розхвалював тигра, а той не раз запрошував буйвола разом погуляти і розважитися. Під час цих прогулянок тигр завжди сидів на спині буйвола, і буйвол дуже цим пишався.Одного разу друзі вирушили на прогулянку і зустріли стадо корів. Побачивши буйвола і тигра, корови запитали:
— Чому ви разом?
— Ми дружимо! — відповів буйвол.
— Не дуже ви підходите одне одному! — сказали корови.
Але тигр і буйвол цього вже не чули, бо промчали далі. Незабаром вони зустріли табун коней.
— Чому ви разом гуляєте? — запитали коні, побачивши їх.
— Та ми ж друзі! — знову відповів за обох буйвол.
— Дивна дружба, щось вона нам не подобається! — прокричали їм коні, але тигр і буйвол, не слухаючи, помчали ще швидше.
Потім вони зустріли отару овець. Подивившись на них, вівці запитали:
— Що ви робите удвох?
Буйвол уже знав, що вони теж скажуть: «Ви одне одному не підходите!» або «Нам така дружба не подобається!» Тому він одразу ж крикнув:
— Ми з ним друзі, а вам що до цього?
І, не чекаючи відповіді, промчав повз. Незабаром після цього тигр і буйвол переселилися в різні місця: тигр перебрався в гори, а буйвол став жити на березі річки. І вони перестали зустрічатися.
Але ось одного разу буйволу захотілося побачити тигра, а тигр у цей час вирішив навідати буйвола. І обидва, не домовившись, вирушили в дорогу.
Сім днів і сім ночей йшов кожен із них без відпочинку. На восьмий день вранці вони зустрілися, і обидва дуже здивувалися. Старі друзі заговорили.
— Брате, куди ти йдеш? — запитав тигр.
— Іду з тобою побачитися, брате! — відповів буйвол. — А ти куди збирався?
— І я до тебе в гості йшов! — сказав тигр. Вони вибрали місце біля дороги, сіли відпочити, побалакали про те, про се. Раптом тигр і каже:
— Брате, я йшов сім днів і сім ночей, нічого не їв, у животі в мене пусто.
Давай, брате, я тебе з’їм! А буйвол йому у відповідь:
— Дорогий брате, я теж провів у дорозі сім днів і сім ночей, теж страшенно голодний, але що робити? Давай краще розійдемося по домах, і кожен нехай знайде собі щось на обід.
Але тигр знай твердить своє:
— Дозволь мені, брате, з’їсти тебе!
— Ми ж друзі! — дивується буйвол. — Як ти можеш мене з’їсти?!
А тигр від голоду вже й слину пустив:
— Брате, ну дозволь, втретє тебе прошу! Ти ж мій старший брат, значить, маєш мене нагодувати! Дозволиш — я тебе з’їм, не дозволиш — все одно з’їм!
— Ну, раз ти так хочеш їсти, я згоден, — спокійно відповів буйвол. — Але спочатку ти маєш зі мною битися! Переможеш — можеш мене з’їсти, програєш — нічого не вдієш: залишишся голодним! Згоден?
Почувши це, тигр дуже зрадів. Він вважав себе царем звірів, а хто ж може подолати царя?!
І обоє почали готуватися до бою. Готувалися вони сім днів. Тигр пішов у гори, зібрав багато ліан і обмотав ними своє тіло. А буйвол вирушив у поле і заліз у яму з рідкою глиною. Він полежав там, повалявся, а потім виліз і став грітися на сонці. Коли глина висохла, буйвол знову ліг у яму. Так він робив, поки не покрився глиняною кіркою у кілька шарів.
На восьмий день тигр і буйвол зустрілися в призначеному місці.
— Ну, брате, хто першим нападатиме — ти чи я? — запитав буйвол.
— Звичайно, я! — відповів тигр.
— Добре! Спочатку ти три рази вкуси мене, а потім я три рази бодну тебе!
Тигр підготувався, розкрив пащу і що є сили вкусив буйвола. Але той навіть нічого не відчув: адже тигр відкусив лише шматок глини. Тигр вкусив буйвола вдруге — і знову лише ком сухої глини відпав. Втретє кинувся тигр на буйвола — і втретє посипалася з боків буйвола глина, а сам він залишився цілий і неушкоджений.
Настав черга буйвола. Він ударив тигра своїм довгим рогом — лопнули на тигрові ліани. Ударив вдруге — усі ліани впали на землю. Ударив втретє — випустив йому кишки. Тут тигр і здох.
А буйвол подивився на нього і сказав: — Зрозумів я тепер, що друзів треба вибирати обережно! Надалі і дітям, і онукам своїм забороню з тиграми дружбу водити!
З тих пір буйвол і тигр — вороги. Якщо буйвол побачить тигра, він бодає його рогами, а якщо тигр помітить буйвола — обходить стороною, боїться вкусити!