Наречений-змій
Жили на світі дід із бабою, і було в них семеро дочок. У шести волосся довге, гарне, а в сьомої — лисина. От баба й каже дідові:— У змія золоті квіти цвітуть, візьми-но сокиру та йди зрубай їх. Старшій дочці та другій даси по золотій квітці, а мені принесеш просту білу.
Узяв чоловік сокиру, поклав її на плече, йде та співає:
— Дун-дун-дун-дун-дун — старшій дочці дам золоту квітку, дун-дун-дун-дун-дун — другій дочці дам золоту квітку…
Став він рубати білу квітку, та й упустив свою сокиру Золоте лезо в нору до змія.
— Змію, змію, віддай мені сокиру Золоте лезо!
— Почекай, зараз устану.
— Змію, змію, віддай мені сокиру Золоте лезо!
— Почекай, шкарпетки вдягну.
— Змію, змію, віддай мені сокиру Золоте лезо!
— Почекай, вогонь розпалю.
Розсердився тут дід та як крикне:
— Гей, змію, живо подай мені мою сокиру Золоте лезо!
— А що ти мені даси за неї?
— Добру кішку мишей ловити.
— Є в мене кішка!
— Тоді собаку ворота стерегти.
— Є в мене собака!
— Тоді курку, щоб яйця несла.
— Є в мене курка!
— Тоді свиню з поросятами!
— Є в мене свиня з поросятами!
— Віддам тобі добру дівчину за дружину!
— Веди її швидше сюди! Приведеш — отримаєш свою сокиру Золоте лезо.
Повернувся батько додому, сів на старий жорно. Прийшла старша дочка, каже:
— Тату, а тату! Щодня ти, як прийдеш, на теплий кінь сідаєш. А сьогодні прийшов, на холодне жорно сів. Не таїся, розкажи, що з тобою трапилося?
— Хотів я вам по золотій квітці дістати, та й упустив сокиру Золоте лезо в нору до змія. А змій натомість сокири одну з вас за дружину вимагає. Підеш заміж за змія?
— Не піду, смердючий він.
Прийшла друга дочка, каже:
— Тату, а тату! Щодня ти, як прийдеш, на теплий кінь сідаєш. А сьогодні прийшов, на холодне жорно сів. Не таїся, розкажи, що з тобою трапилося?
— Хотів я вам по золотій квітці дістати, та й упустив сокиру Золоте лезо в нору до змія. А змій натомість сокири одну з вас за дружину вимагає. Підеш заміж за змія?
— Не піду, смердючий він!
Прийшла жінка-баба, каже:
— Щодня ти, як прийдеш, на теплий кінь сідаєш. А сьогодні прийшов, на холодне жорно сів. Не таїся, розкажи, що з тобою трапилося?
— Що тобі розказувати? Ти ж теж не підеш заміж за змія! Рубав я білу квітку і упустив сокиру в нору до змія. А змій натомість сокири одну з наших дочок за дружину вимагає.
Підійшла третя дочка, каже:
— Тату, а тату! Щодня ти, як прийдеш, на теплий кінь сідаєш. А сьогодні прийшов, на холодне жорно сів. Не таїся, розкажи, що з тобою трапилося?
— Хотів я вам по золотій квітці дістати, та й упустив сокиру Золоте лезо в нору до змія. А змій натомість сокири одну з вас за дружину вимагає. Підеш заміж за змія?
— Не піду, смердючий він.
Підійшла четверта дочка, каже:
— Тату, а тату! Щодня ти, як прийдеш, на теплий кінь сідаєш. А сьогодні прийшов, на холодне жорно сів. Не таїся, розкажи, що з тобою трапилося?
— Хотів я вам по золотій квітці дістати, та й упустив сокиру Золоте лезо в нору до змія. А змій натомість сокири одну з вас за дружину вимагає. Підеш заміж за змія?
— Не піду, смердючий він!
Підійшла п’ята дочка, каже:
— Тату, а тату! Щодня ти, як прийдеш, на теплий кінь сідаєш. А сьогодні прийшов, на холодне жорно сів. Не таїся, розкажи, що з тобою трапилося?
— Хотів я вам по золотій квітці дістати, та й упустив сокиру Золоте лезо в нору до змія. А змій натомість сокири одну з вас за дружину вимагає. Підеш заміж за змія?
— Не піду, смердючий він!
Підійшла шоста дочка, каже:
— Тату, а тату! Щодня ти, як прийдеш, на теплий кінь сідаєш. А сьогодні прийшов, на холодне жорно сів. Не таїся, розкажи, що з тобою трапилося?
— Хотів я вам по золотій квітці дістати, та й упустив сокиру Золоте лезо в нору до змія. А змій натомість сокири одну з вас за дружину вимагає. Підеш заміж за змія?
— Не піду, смердючий він!
Підійшла сьома дочка, каже:
— Тату, а тату! Щодня ти, як прийдеш, на теплий кінь сідаєш. А сьогодні прийшов, на холодне жорно сів. Не таїся, розкажи, що з тобою трапилося?
— Що тобі розказувати? Змію дружина потрібна гарна, а не лисина. Навіть і не знаю, візьме він тебе чи ні?
— А я згодна заміж за змія піти!
— Згодна, так і йди!
— Тільки піди попроси спершу у змія великий гребінець!
Пішов батько до змія:
— Змію, а змію, моя сьома дочка згодна заміж за тебе піти, тільки просить, щоб спершу ти їй великий гребінець дав.
Дав змій великий гребінець. Узяв його дід, повернувся додому.
Встала сьома дочка у воротах, чеше волосся та примовляє:
Перший раз розчешу — до великої дороги дотягну.
Другий раз розчешу — до зміїної нори дотягну.
Третій раз розчешу — до зеленого кана дістану!
Мигом розчесала дівчина волосся і вирушила в дорогу.
Віл рум’яна везе, кінь — пудру.
Верблюд десять шматків парчі тягне.
Горобці мотузку з червоним кінцем.
Ластівки — пляшки з різнокольоровим вином несуть.
Золотий баран — таз для умивання.
Привів дід дочку до змія, і віддав йому змій сокиру Золоте лезо.
Увійшла дівчина до змія в нору і стала його дружиною.
Каже одного разу друга дочка:
— Матусю, дозволь мені провідати меншу сестру!
— Сходи провідай!
Пішла дівчина. Іде, раптом пастуха зустрічає.
— Скажи, пастуху, де моя менша сестра живе?
— А хто вона, твоя менша сестра?
— Змієва дружина.
— Перейдеш гору — підеш по схилу. Розгребіш купу гною з дім заввишки. Там і буде нора змія.
Прийнялася дівчина лаяти пастуха.
— І не сором тобі брехати! Хто стане жити в гноїщі?
Пішла дівчина далі.
Раптом свинопас їй назустріч попався.
— Скажи, свинопасе, де моя менша сестра живе?
— А хто вона, твоя менша сестра?
— Змієва жінка.
— Перейдеш гору — підеш схилом. Розгреб купу гною заввишки з дім, там і буде зміїна нора.
— Дурень ти, дурень, хто це стане жити в купі гною?
Сказала так дівчина і пішла далі.
Перейшла гору, пішла схилом, розгребла купу гною заввишки з дім, дивиться — і справді нора. Стала дівчина кликати:
— Сестричко, а сестричко!
— Це старша сестра пожаліла?
— Ось і не вгадала.
— Це друга сестра пожаліла?
— А тепер вгадала!
— Заходь у дім!
Увійшла друга сестра в дім, а менша давай її частувати. Наїлася друга сестра, тоді менша їй і каже:
— Сховайся швидше. Ось-ось змій повернеться.
Тільки вона сховалася, змій увійшов.
— Чим це тут пахне, а?
— Я обличчя мила.
— Коли миєш обличчя, митим обличчям і пахне.
— Я волосся чесала.
— Коли волосся чешеш, чесаним волоссям і пахне.
— Я іншу сукню наділа!
— Говори правду, а то побию!
— Друга сестра прийшла мене провідати!
— Де ж вона?
— Я її під великим чаном сховала, щоб ти не вбив.
— От дурна! Ходімо чан піднімемо. Я хоча б погляну на неї!
Підняли вони чан, друга сестра вилізла з-під нього і залишилася у них жити. Пішов якось змій із дому, а друга сестра і каже меншій:
— Дай-но мені надіти твої шкарпетки, сестричко, подивимось, чи схожі ми одна на одну?
— Як же нам не бути схожими, коли одна мати нас народила?
— Дай-но мені надіти твої штани, сестричко, подивимось, чи схожі ми одна на одну?
— Як же нам не бути схожими, коли одна мати нас народила?
— Дай-но мені поносити твої сережки, сестричко, підемо до річки, подивимось, чи схожі ми одна на одну?
— Як же нам не бути схожими, коли одна мати нас народила?
Пішли вони на річку. Друга сестра штовхнула меншу в воду, а сама назад повернулася.
Прийшов змій додому, питає:
— Куди ж твоя друга сестра поділася?
— Додому повернулася.
— Чому не пожила ще день-другий?
— Справ у неї багато!
— Що це в тебе обличчя раптом рябе стало?
— Краще не питай. Пішли ми грати на горохове поле, сестра побігла, я — за нею впогоню, впала прямо на горох — ось і залишилися на обличчі сліди. Досі болить.
— А що це в тебе раптом ноги такими великими стали?
— По дорозі бігла, туфлі загубила, стали ноги рости і великими стали…
Пішов змій рано вранці на річку коня напоїти, а на березі зелений папуга з червоним дзьобом сидить. Побачив він змія, і давай його лаяти, та так складно:
— Бесстидний змію, бесстидний змію, не лізь своячениці за пазуху.
Нічого не відповів змій, додому повернувся.
На другий день знову пішов змій коня напоїти, а папуга давай знову його лаяти:
— Бесстидний змію, бесстидний змію, не лізь до своячениці за пазуху.
Привів змій коня додому і каже:
— Ну й посміявся я зараз насилу. Сидить на березі річки зелений папуга з червоним дзьобом і кричить: «Бесстидний змію, бесстидний змію, не лізь до своячениці за пазуху!»
— Погана тварюка! Ну і нехай собі кричить!
На третій день знову пішов змій коня напоїти, а папуга знову його лає.
Думає змій: «Може, це моя жінка папугою обернулася», — і каже:
Гострий язик, злий язик,
Не моя ти жінка — живо сідай на коня,
Моя ти жінка — влізь до мене в рукав.
Підняв він руку, і папуга прямо до нього в рукав залетів.
Приніс змій папугу додому і каже:
— Добре годуй цього папугу, бережи, щоб кішка не з’їла.
Пішов змій. Стала друга сестра волосся чесати та обличчя мити. А папуга знову за своє:
Не дивись у моє дзеркало, підла!
Не розглядай собачу морду, уродино!
Не чіпай мій гребінь, бесстидна!
Не чеши собачу голову, тварюко погана!
Друга сестра від злості губи кусає. На другий день зібрався змій йти, а вона йому й каже:
— Принеси-но мені води, та побільше!
Приніс їй змій повний чан. Стала вона волосся чесати та обличчя мити, а папуга знову кричить:
Не дивись у моє дзеркало, підла!
Не розглядай собачу морду, уродино!
Не чіпай мій гребінь, бесстидна!
Не чеши свою собачу голову, тварюко погана!
Підскочила тут друга сестра, схопила папугу і втопила в чані. А потім каже:
— Подивимось, як ти тепер лаятимешся.
Повернувся змій додому і питає:
— Щось не чути мого папуги, куди це він подівся?
— Говорила я тобі, не носіть стільки води, а ти повний чан налив, упав папуга в воду і захлинувся.
Нічого не сказав змій, тільки заплакав гірко.
Стала друга сестра з папуги суп варити. Зварила, змієві кістки дала, а собі м’яса поклала. Не їсть змій, а друга сестра скуштувала, не помітила кісточку і подавилася. Розсердилася вона, взяла м’ясо, за двері викинула, потім яму викопала і закопала папужине м’ясо. Не минуло й дня, як на тому місці фінікове дерево виросло. Плоди кислі-прекислі. Вийшла друга сестра з дому, зачепилася за дерево, порвала шкарпетки і штани. Хотіла додому повернутися, а з дерева рій осиний піднявся і давай її жалити.
Вийшов чоловік із дому, дивиться — замість рваних шкарпеток на ньому нові, а на шапці золота кулька з’явилася. Пішов він назад, дивиться — нові шкарпетки в атласні перетворилися, а на шапці срібна кулька з’явилася.
Розсердилася друга сестра, зрубала дерево, зробила з нього лавку і каже змієві:
— Ну-но, сядь посиди.
Сів змій, зручно йому і спокійно, сіла друга сестра, а з лавки колючка вилізла та так уколола, що хоча кричи. Зрубала друга сестра з люті лавку і в піч кинула.
Опівночі чує змій — щось стукає, ніби ткацький верстат. Подивився він, а це сьома сестриця шовк тче. Тче, а сама ледь не плаче. Обняв її змій, а вона й каже йому:
— Змію, змію, не обіймай мене, у мене ще кістки не виросли. Візьми снігу — зроби мені з нього сукню, візьми квітку дикої сливи — зроби мені з неї обличчя, візьми гілки — зроби мені з них кістки. І стану я такою, як була раніше.
Так і зробив змій. Стала менша дочка ще краща. А лиходійку другу сестру змій вигнав, і стали вони з дружиною знову щасливо жити.
Інші казки
