Гора Сонця

Давним-давно жили два брати, старший і молодший. Старший був скупий і жадібний, йому не терпілося заволодіти всією батьківською спадщиною. І коли батько помер, він вирішив піти на хитрість. Якось вечором він сказав своєму братові:
— Молодший брате, пора нам ділити батьківу спадщину. Давай встанемо завтра раніше і підемо орати. Хто більше зоре, тому все й дістанеться. Тільки умова: зранку нічого не їсти.

Молодший брат завжди слухався старшого. Погодився він і цього разу.

Ранком старший брат прокинувся дуже рано. Дружина приготувала йому сніданок, він наївся, а потім розбудив молодшого:
— Ну ось, я вже встав. Ходімо орати.

Вийшли вони в поле і почали орати.

Старший працював швидко. Голодному молодшому було важко встигати за ним.

Так і вийшло, що все майно дісталося старшому, а молодший залишився ні з чим.

Довелося молодшому піти в гори. Оселився він у печері. Рубав дрова, продавав їх і якось заробляв собі на прожиття.

Одного разу він пішов у ліс за дровами. Раптом бачить — на дереві велике сороче гніздо. Взяв він палицю і почав його збивати. Тут із гнізда вилетіла сорока і благати:
— Не руйнуй мого гнізда! Як нагороду, я відведу тебе на Гору Сонця за скарбами.
— За якими скарбами? — не повірив їй молодший брат.
— Ти приходь сюди раніше, до сходу сонця, і візьми із собою маленький мішечок. Тоді я покажу тобі, які там скарби.

Наступного дня, на світанку, молодший брат узяв із собою маленький мішечок і пішов за сорокою на Гору Сонця.

Коли вони піднялися на саму вершину гори, молодший брат не повірив своїм очам: перед ним лежали купи золота, перлів і різних дорогоцінних каменів. Він наповнив свій мішечок скарбами, подякував соросі і повернувся додому.

Незабаром він покинув свою печеру, збудував гарний дім і зажив собі в достатку.

Старший брат довідався про те, як розбагатів молодший, і йому стало заздрісно. Він узяв палицю, побіг у ліс і почав збивати сороче гніздо. Знову вилетіла із гнізда сорока і пообіцяла старшому братові відвести його на Гору Сонця.

— Тільки дивись, візьми із собою маленький мішечок, не більший, ніж для однієї мірки рису, — навчала вона його.

Старший брат подумав про себе, що такий мішечок буде для нього замалим. Він повернувся додому і наказав дружині пошити мішок із найбільшої простирадла.

Наступного дня, на світанку, старший брат пішов за сорокою на Гору Сонця. Коли він побачив купи золота, перлів і дорогоцінних каменів, то забув про все на світі і почав швидко наповнювати свій мішок. Але мішок був завеликий, і старший брат наповнював його так довго, що на небі вже з'явилися перші промені сонця.
— Біжімо швидше, — закричала сорока, — інакше сонце зійде і спалить тебе!

Але старший брат не слухався — йому хотілося забрати із собою якнайбільше скарбів. Як його не поспішала сорока, він збирав у свій мішок все нові й нові дорогоцінності. А коли сонце зійшло, воно побачило, що на горі господарює жадібна людина, і спалило його.

Старики кажуть, що завжди так буває: сонце ніколи не образить бідняка, зігріє його і подарує частку свого золота. Але якщо жадібний багатій захоче все забрати собі, розгніване сонце спалить його своїми променями.

↑ Догори

Гора Сонця

Інші казки