Про те, як Ча перетворився на дракона

Жив колись чоловік на ім'я Ча. Батько його давно помер, а мати ходила на поденну роботу. Сам Ча пас корів у багатого поміщика.

Одного разу він вирушив у поле косить траву. Викосив цілу галявину, набив мішок і пішов додому. Наступного дня приходить на те саме місце, дивиться — а трава там така, ніби її ніколи й не косили: густа, висока, соковита. Здивувався він, знову скосив усю траву на галявині і відніс додому. Коли втретє прийшов Ча на це місце, він знову побачив те саме: галявина знову заросла травою.

З того часу Ча кожного дня почав приходити туди, і щоразу за ніч трава виростала, як за місяць. Одного разу задумався Ча: у чому тут справа? Напередодні тут ходили корови й вищипали всю траву, а сьогодні все так, ніби ніколи жодної корови тут і не було. Ча вирішив поглянути, яке коріння у цієї незвичайної трави. Він копнув землю, витягнув одне коріння і раптом побачив: у землі щось світиться. Ча засунув туди руку — і витягнув перлину. Красива перлина сяяла і переливалася на сонці! Ча зрадів і побіг додому показати знахідку матері.

Мати полюбувалася перлиною і поклала її в миску з рисом. І з того часу, скільки б Ча з матір'ю не з'їли рису, їхня миска завжди залишалася повною. Мати спочатку дивувалася, а потім зрозуміла, що ця перлина чарівна. Вона сховала її в шкатулку з грішми — і з того дня гроші в домі не переводилися.

Мати з сином зажили багато й сито. Але чим багатшим ставав Ча, тим жадібнішим він ставав. Одного разу прийшли до нього сусіди позичити борошна і грошей.

— Не дам їм нічого, — сказав Ча матері, — багато їх тут, ледарів, набереться!

І прогнав сусідів.

Іншого разу одна бідна жінка попросилася до них переночувати. Ча не пустив її: ще обікраде дім!

Раніше Ча був веселим і добрим хлопцем, а тепер ставав все злішим і скупішим.

Того року був великий неврожай. Сусіди голодували, рису вже давно ні в кого не було, люди їли кору з дерев. А у Ча ломилися закрома від зерна, він навіть курей годував рисом. Сусіди вирішили востаннє піти до Ча, попросити в нього рису в борг.

— І розмовляти з ними не буду, краще піду, — сказав Ча, дізнавшись про це.

Він узяв свою перлину, поклав у рот і пішов із дому.

Дійшов Ча до лісу і присів відпочити на камінь. Посидів він трохи — і заснув, а уві сні не помітив, як проковтнув перлину.

Прокинувся він від нестерпної спраги. У животі горіло, ніби там палав багаття, язик і горло пересохли. Ча повернувся додому, випив два відра води, але не напився. Тоді він пішов до річки, ліг на живіт і почав пити прямо з річки. Пив, пив, випив половину річки, а пити все хотілося. І раптом Ча відчув, що все тіло його ломить, голова болить, руки й ноги сводить. Дихати стало важко, перед очима пішли круги, а пити захотілося ще більше.

З трудом підповз Ча ближче до річки, нахилився і побачив у воді страшного дракона з чудовиськовими іклами, кривими пазурами на зарослих шерстю лапах, з довгим, вкритим лускою хвостом. Із пащі дракона виривалися полум'я і дим, ікла зловісно клацали.

І раптом зрозумів Ча, що це його відображення. Він перелякався, завив, закидався. Але все його шаленство було даремним: перетворитися знову на людину він не міг.

Ось так був покараний Ча за свою жадібність!

↑ Догори

Про те, як Ча перетворився на дракона

Інші казки