Слухняний учень

У одного аптекаря був учень. Що б він не зробив, господар завжди залишався незадоволеним і лаяв його за дурість. Одного разу, після чергової помилки учня, аптекар почав сердито повчати його:

— Надалі, коли станеш щось робити, подумай своїми курчачими мізками, не чекай, поки тебе носом ткнуть, вчись розуміти з півслова. Якщо побачиш якусь справу нездійсненою — зроби її, побачиш якусь їжу нез’їденою — з’їж її, не зівай! Ось тоді будеш прикладом для інших.

Якось господар відлучився з аптеки, а учень почав підмітати крамницю. Раптом він побачив дошку, на якій аптекар крейдою записав борги своїх покупців, а на жертовному столику, перед зображенням Яо Ван’є — бога ліків, їжу та вино. Згадавши повчання аптекаря, учень, недовго думаючи, стер усі ієрогліфи з боргової дошки і начистив її до блиску, а потім з’їв їжу та випив вино.

Около полудня повернувся господар. Побачивши, що жертовний столик порожній, він запитав учня:

— Куди ти подів підношення богу?
— Я з’їв їх, — спокійно відповів той.
— Хто ж тобі дозволив це зробити, черепашине відроддя? — розлютився аптекар.
— А хіба не ви мені казали: «Побачиш якусь їжу нез’їденою — з’їж її, не зівай»? Я згадав, що їжа Яо Ван’є стоїть тут із вчорашнього дня, — і з’їв її!

Від люті у господаря очі вилізли на лоб. На мить він навіть втратив дар мови. Але тут його погляд впав на боргову дошку, вичищену до блиску, і він знову закричав:

— Хто насмілився стерти мої записи?
— Це я, — так само спокійно відповів учень. — Хіба ви мені не казали: «Побачиш якусь справу нездійсненою — зроби її»? Цю дошку вже місяць ніхто не чистив, ось я й послідував вашій пораді.

Аптекар ледве не лопнув від злості:

— Ах ти, тупа тварюко, за що б не взявся, все зіпсуєш! У тебе зовсім голова не варить! Ти ніби спиш із відкритими очима. Я навіть уві сні міркую краще, ніж ти наяву!

Учень лише хитренько посміхнувся і нічого не сказав.

Наступного дня близько полудня, коли аптекар спав, якийсь чоловік приніс йому запрошення на обід. Учень прийняв листа і пообіцяв негайно передати його господарю. Чоловік пішов, а учень відправився до спальні і двічі підніс листа до обличчя аптекаря. Але господар міцно спав; прокинувся він лише в сутінках і неспішно вийшов із спальні.

— Ополудні вам принесли запрошення на обід, — сказав йому учень.

Побачивши, що вже стемніло, господар знову розсердився:

— Ну і дурень же ти! Невже ти не міг передати мені листа раніше?
— Та ж ви самі казали, що уві сні міркуєте краще, ніж я наяву! — відповів учень. — Коли ви спали, я двічі показував вам це запрошення, але ви чомусь не схотіли встати. Хіба я винен?

↑ Догори

Слухняний учень

Інші казки