Собака та олені
Жила на світі собака. Одного разу вирушила вона за місто прогулятися і побачила, як олені змагаються у бігу. Собака зупинилася, подивилася на них, і їй стало заздрісно: олені бігали так легко і швидко!Дивилася, дивилася на них собака і нарешті не витримала — почала бігати разом із ними. Але олені бігали швидко, а собака повільно, і вона щоразу відставала від них. Собака і заздрила оленям, і захоплювалася ними. Їй було прикро за себе, але вона не втрачала надії, що колись теж зможе бігати так само швидко.
Вона вирішила обов’язково поучитися в оленів і звернулася до їхнього ватажка:
— Брате олене, — з почуттям сказала вона, — мені так сподобалося, як ви бігаєте, що я сама приєдналася до вас, але наздогнати вас не змогла.
Поясни мені, будь ласка, у чому тут секрет? Чи не можна і мені навчитися бігати так само швидко?
Почувши це, олень був дуже польщений і зворушений, але придумати, як допомогти собаці, ніяк не міг. Довго стояв він у роздумах, як раптом його погляд зупинився на собачому хвості.
— О, тепер я розумію, чому ти не можеш бігати швидко! — сказав він. —
Це через хвіст. Якби його не було, ти бігала б так само добре, як і ми.
Собака глянула на оленів і побачила, що у них хвостів немає. Вона повірила ватажкові і, стиснувши зуби від болю, відрубала собі хвіст.
Але собака собакою і залишилася. Без хвоста вона бігала анітрохи не швидше, ніж раніше. Тільки тоді зрозуміла вона, як нерозумно сліпо вірити чужим словам: можна і від собак відстати, і до оленів не пристати.
Інші казки
