Кухар і боярин
Одного разу один боярин, вирушаючи в кареті на гуляння, наказав своєму кухареві засмажити гусака до його повернення.- Але якщо лукавий спокусить тебе з'їсти хоч шматочок, накажу зв'язати тебе по руках і по ногах і відлічу стільки палиць — щоб надалі не було навіть думки про м'ясо.
- Зрозуміло, пане.
- Диви ж: якщо зрозуміло, то зрозуміло; і до мого приїзду, щоб гусак був готовий, не гарячий, не холодний, а якраз до голодного шлунку.
Прийнявся кухар за справу, засмажив гусака на славу, рум'яного, пахучого — у самого слинки текли.
Терпів він, терпів, та не витримав, відрізав гусячу ніжку і з'їв. Приїхав боярин і, побачивши, що гусак на одній нозі, ледве не лопнув від досади й гніву.
- Ось, значить, який ти, обжерло. Хіба я не наказував тобі не чіпати гусака, якщо не хочеш побачити бабусю з того світу?
- Та ж гусак-то цілий, пане.
- А ніжку хто злопав, нехай тебе могильні черви їдять?
- Пане, у гусака була лише одна ніжка.
- Та що ти мелеш, де це видано, щоб гуси були одноногими! — скрикнув боярин, уплітаючи птаха.
- Якщо не вірите, пане, підемо до ставка, своїми очима подивимось.
- Гаразд, але якщо не так, то я вже знаю, що з тобою зробити.
Пішли вони до ставка. Довго йшли вони, чи скоро, ось і вийшли на берег. Сонце пекло що є сили, день був чудовий, і гуси стояли на одній нозі, дзьобами теребили крила, прихорашувались.
- Ну ось, пане, бачите, гуси всі одноногі. А боярин як плесне в долоні, та як скрикуне:
- Хишшш… халя… халя… халя… Злякалися гуси, збентежились і розбіглися по берегу, хто куди.
- Бачиш, мій, у них у всіх по дві ноги.
- То що ж, пане… чому ж ви не крикнули тому гусю: хиш… халя… халя… халя…
Подивився на нього боярин, а відповісти нічого; похилив голову й замовчав, і з того часу більше не наказував кухареві не пробувати те, що приготував.
Інші казки
