Пекале і Тиндале на роботі у попа
- Ми, - сказав Тиндале, - з тобою побратими, давай наймемося до одного господаря й будемо завжди разом!- Давай, - відповів Пекале.
І найнялися вони до попа. Справа була літом, і поп послав Тиндале на тік, а Пекале наказав корову пасти.
Корова в попа була з характером і полохлива — не дай боже, яка полохлива! Почне щипати траву, та як раптом рвонуся й помчить, проклята, аж до сьомої межі. Нещасному Пекале довелося цілий день бігати за нею. До вечора бідолаха зовсім з ніг збився.
Але й для Тиндале на молотьбі було не легше: цілий день без перепочинку водив він коней по колу. А поп знай собі підганяє, та так, що в Тиндале перед очима все кругами ходило. Вечором, за вечерею, зустрілися вони.
- Ну, Тиндале, як тобі працювалося на току? - запитав Пекале.
- Е, яка там робота! Між нами кажучи, цей поп у господарстві нічого не тямить! От і довелося мені цілий день сидіти склавши руки. Дивуюся, як взагалі вдалося раз-другий пройти з конем по колу. Одним словом, на молотьбі одне ледарство; так і харчів не відпрацюєш.
- А з коровою, брате, ще гірше! - сказав Пекале. - Хоч бери з дому подушку та спи зранку до вечора: корова пасеться, а тобі й робити нічого!
- Правда?
- Точно так!
- Пекале, давай тоді зробимо так: я піду корову пасти, а ти побудеш на току. Хіба не все одно, де спати?
- Добре, Тиндале!
Так і зробили. Наступного дня Пекале ледь з розуму не зійшов, бігаючи по колу за кіньми, а Тиндале ледві душі не віддав, ганяючись за коровою.
"Ну й дурень же цей Пекале!" - думав собі Тиндале.
"Ні, цей Тиндале неможливий!" - говорив собі Пекале.
А вечором, коли побачили один одного, ледь від сміху не лопнули. Потім подумали й кинули роботу в попа.
Мовляв, легка вона легка, тільки нехай поп сам її робить.
Інші казки
