Пекале і Тиндале
Нес одного разу Пекале мішок з горіховою шкаралупою і кричав:— Гей, ось горіхи!
А назустріч йому йшов Тиндале, теж із мішком на спині. У мішку в нього була болотна трава, але він кричав:
— Гей, ось шовк!
Зустрілися вони, і Пекале, звичайно, заговорив перший:
— Слухай, брате, ти не поміняєш свій мішок на мій?
Тиндале подумав, подумав, почухав потилицю, вирішив, що угода буде непоганою, та й погодився. За хвилину вони закінчили зі справою і пішли — один туди, інший сюди.
І бачили б ви, як вони зраділи, заглянувши в мішки й побачивши свою здобич!
— Ох, хитрий же цей чоловік! — сказав один.
— Ну й гусь цей перехожий! — сказав інший.
І ось чи то земля закінчилася, чи то ще чомусь, але, як і слід було, Пекале знову зустрівся з Тиндале.
— Привіт, брате! — кричить Тиндале. — Скажи, як тебе звуть? Дуже вже ми підходимо один до одного!
— Мене Пекале звуть, — відповів той, сміючись, — а тебе як кличуть?
— Мене Тиндале.
Так вони один одного пізнали, подружилися і навіть побраталися.
Інші казки
