Як шильдбюргери будували нову ратушу і про що вони при цьому забули

Доставив колоди на місце, шильдбюргери з таким запалом взялися за зведення ратуші, що кожен, хто їх побачив, подумав би: «Так, не жартівливу справу вони задумали!» Минуло три дні, і всі три капітальні стіни (жартів заради вони будували свою ратушу на три кути) були готові.

Потім міщани вилізли нагору і закріпили крокви. Залишалося лише покласти дах.

Задоволені досягнутим, вони всією громадою вирушили до того гостинного дому, де господар стриже своїх гостей без ножиць, і завершили трудовий день величезною пиятикою, знову ж таки за громадський рахунок.

Наступного дня, як тільки дзвін ударив (без цього ніхто не мав права братися до справи), вони зібралися біля ратуші й почали класти дах.

Стали вони ланцюжком: один на самому верху, інші на сходах, треті на землі — і так аж до купи черепиці. І кожна черепиця, переходячи з рук у руки, потрапляла нарешті до шильдбюргера, який настилав покрівлю.

Але тут незабаром знову дзвін ударив і закликав усіх до нового походу — до шинку! Почули шильдбюргери благовіст, покидали черепицю й кинулися наперегонки (не побіжиш — не переможеш!) прямо на обід. А бігли вони, як гуси-гуменники, — ці найбільше бояться, що їм води у годівниці не дістанеться.

Але вийшло так, що той, хто останнім став у ланцюжок, першим прибіг до шинку й зайняв найкраще місце, найдалі від входу, і на роботу бігти він знову буде в прибутку.

Віддавши належне частуванню, шильдбюргери знову вирушили до ратуші, щоб честь-честю освятити її, а потім від імені всіх жартівників і дурнів спробувати, як то в ній буде вершити великі жартівливі справи.

Ось увійшли вони чинно, а там — непроглядна пітьма! Чимало шильдбюргерів тут страху натерпілися, проте знову взялися думати й гадати, з якої ж причини в ратуші темно? Невже вони допустили якийсь недогляд чи помилку, коли її будували? Невже налякали ясне сонечко? І де воно тепер сховалося? А може, щось заважає йому проникнути до жартівливих палат?

Подумали вони, пошукали розгадку та вийшли на вулицю — поглянути ззовні на справу своїх рук: може, там виявиться якийсь недолік?

Однак усі три стіни виявилися міцно зведеними, ніде не було видно жодних недоліків. І тут, на вулиці, яскраво сяяло сонечко, на ньому шильдбюргери теж не помітили жодних вад.

Тоді вони повернулися до ратуші, але там уже й справді ніяких недоліків не побачили — за винятком самого світла.

Та що тут довго розводити? Не відкрилася їм причина такої темряви, скільки вони своїх дурних голів не ламали, і залишилася вона для них темною загадкою.

Великий страх охопив шильдбюргерів, і заради користі справи вони знову кинули клич: «Усі на збори!»

↑ Догори

Як шильдбюргери будували нову ратушу і про що вони при цьому забули

Інші казки