Як шильдбюргери страшного звіра мишкодава купили, а разом із ним і свою загибель здобули
Треба вам сказати, що в місті Шильді ніколи кішок не було. І розвелося там мишей — видимо-невидимо. Прямо на очах у хлібний ларок залазили та все, що попало, тягли.Як за ними шильдбурґери не ганялися, як не мордували, мишей ставало все більше і більше.
Того часу через місто проходив бурлака, а в торбині у нього сиділа звичайна кішка. Він її так, заради розваги, на дорозі підібрав.
Завітав бурлака до шинку і бачить: миші серед білого дня, нікого не боячись, по столах, по стільцях бігають. Розстібнув бурлака торбину й випустив кішку. Вмиг та десяток мишей задавила, сидить на підлозі та умивається. Побачив це шинкар і кинувся до ратуші — треба ж було міським отцям доповісти, який у Шильді дивний звір з’явився. Ті всією радою прийшли до шинку й питають бурлаку, чи не поступиться він своїм страшним мишкодавом, а вони не поскупляться, добре заплатять. Бурлака зрозумів, з ким має справу, і відповів, що таку диковину ніякими грішми не оцінити. Але якщо в них у Шильді така біда з мишами, то він віддасть їм своє скарбище за сто гульденів.
Шильдбурґери зраділи, що з них так мало запросили, ударили по руках і віддали бурлаці п’ятдесят гульденів дзвінкою монетою, а решту пообіцяли виплатити через півроку, після збору врожаю. Бурлака ж, боячись, щоб вони не передумали, поспіхом відніс мишкодава до старого комори, де у шильдбурґерів громадське зерно на зиму зберігалося і де мишей було найбільше, — і пішов своєю дорогою.
А як вийшов за міські ворота, так і пустився риссю.
Біжить він і то й діло озирається — чи немає погоні? Шильдбурґери ж на радощах, що купили задешево люта мишкодава, забули запитати, що він їсть, і, щоб дізнатися, послали гінця бурлаці навздогін. Гонець, як не намагався бурлаку наздогнати, не зміг — занадто швидко той утікав. Тоді шильдбурґер здалеку крикнув:
— Що він жре?
А бурлака теж здалеку йому відповів:
— Що попаде!
Гінцеві ж шильдбурґеру почулося: «Скот і народ».
Перелякався він до смерті й побіг назад, до міста Шильди. Став перед радою в ратуші, розповів, що йому почулося, і додав: «Ось переловить звір мишкодав усіх мишей, потім за скот візьметься, а потім і за нас, хоч і купили ми його за наші чесні гроші».
Тоді шильдбурґери почали радитися, як їм від мишкодава позбутися, і вирішили врешті, що найкраще його одразу вбити. Але, на лихо, не знайшлося серед них нікого, хто наважився б навіть підійти до страшного звіра.
Знову вони це діло обговорили і дійшли висновку: треба, мовляв, комору, де звір сидить, спалити… Хоч і шкода їм було зерна, однак це, зрозуміли вони, все ж меншим злом. Інакше ж їм усім доведеться загинути від мишкодава.
Як вирішили, так і зробили.
Обклали шильдбурґери комору соломою й підпалили. А кішка, відчувши дим, перестрибнула на сусідній дах, а звідти — до хати.
Так комора даремно згоріла.
Знову зібралися отці міста на раду. У складності питання вони спершу довго пітніли в Палаті для пітніння, потім перейшли до Палати для корпіння, а звідти вже до Жартівничої палати, де й ухвалили рішення.
«Хату, в якій ховається страшний звір мишкодав, на громадські гроші купити і разом з чудовиськом спалити».
Сказано — зроблено.
Підкралися вони до хати, де кішка сховалася, обклали соломою й підпалили.
А кішка тим часом вилізла на дах, сидить там і лапкою умивається. Така вже в цієї породи звичка.
Шильдбурґери ж, побачивши, як кішка лапку за голову заносить, вирішили, що вона клятву дає — усім їм страшною помстою відплатити!
У розпачі один із них схопив спис і давай кішку колоти, але та вчепилася в древко, миттю зісковзнула по ньому на землю і… була така.
Тим часом вогонь перекинувся спершу на сусідню хату, від неї — на іншу, подув вітер, і незабаром полум’ям охопило все місто Шильду. І довелося шильдбурґерам із дружинами та малими дітьми тікати від вогню подалі в ліс.
Так місто Шильда і згоріло дощенту. А разом із ним і знаменита ратуша з усіма жартівничими палатами.
Самі ж шильдбурґери до Шильди повертатися не стали — своїми очима бачили, як мишкодав клявся відплатити їм страшною помстою. Отож розійшлися вони по всьому білому світу.
А вам вони не траплялися?
Інші казки
- Звідки взялися і в кого вродилися шильдбюргери
- Як шильдбюргери дзвони ховали
- Який урок імператор задав шильдбюргерам
- Бременські вуличні музиканти
- Як Ейленшпігель переконав одного селянина, що його зелений хустинка — синя
