Про те, як шильдбюргери вирішили збудувати нову ратушу
Минуло кілька днів, і знову жителі Шильди зібралися під старою густою липою: треба було порадитися, як покласти початок своєму жартівництву, щоб звістка про нього одразу рознеслася по всьому білому світу.Після довгих суперечок ухвалили: оскільки відтепер все життя в Шильді потече новим руслом, то перш за все потрібно спільними силами та на громадські кошти звести нову ратушу. І повинна та ратуша стояти на землі міцніше за міцне: адже які б дурниці в ній не говорилися, скільки б жартівництва не творилося, а вона має вистояти!
Сама по собі задумка була не настільки вже й дурна й безглузда, але не можна ж було шильдбюргерам з першого ж дня цілий мішок дурниць висипати: люди одразу б здогадалися, що це вони навмисне роблять.
Пам’ятаючи, що вони завжди були кмітливими, шильдбюргери вирішили спочатку трохи прикрити своє жартівництво, а згодом, коли нагода випаде, розвернутися на всю. До речі, вирішивши почати справу з будівництвом нової ратуші, шильдбюргери брали приклад із свого парафіяльного попа.
Поп той, коли його на посаду ставили, першим ділом вимагав, щоб у храмі новий амвон звели, та ще з найміцнішого дуба, а то раптом впаде під вагою гострих слів, якими святий отець так любив прикрашати свої проповіді, проголошуючи слово боже.
Багато раділи шильдбюргери своєму мудрому рішенню й одразу ж без вагань взялися до роботи, поклявшись від своєї задумки не відступати й звести ратушу аж до самого коника.
Інші казки
- Срібний дзвіночок
- Чому шильдбюргери вирішили своїм великим розумом від глупості рятуватися
- Як Ойленшпігель у Ерфурті вчив осла книжку читати
- Як Ейленшпігель переконав одного селянина, що його зелений хустинка — синя
- Як Ейленшпігель виманив у ризенбурзького священика коня
