Про те, яку прохання шильдбюргери подали імператору і як він їм відповів
Хоч його величності державному імператору й подобалось у шильдбюргерів, однак державні справи не терпіли більше зволікання, і він повідомив міського голову про день свого від’їзду. На знак ласки за гарний прийом він дозволив шильдбюргерам звернутися до нього з проханням.Міщан це дуже зраділо, і вони подали імператору цілий сувій. У ньому було докладно викладено лиха, що обрушилися на них, коли вони були радниками при князях у чужих країнах. Жити далеко від дому їм доводилося довго, дружини, залишившись самі, бідували, і господарство прийшло в повний занепад. Довелося їм повернутися до Шильди, щоб допомогти біді. Тоді-то вони й вирішили від великого свого розуму дурістю рятуватися. Цей спосіб став приносити добрі плоди, і вони постановили й надалі так себе дотримуватися.
І жилося б їм вільготно під блазенським ковпаком, якби не злі козні сусідів. Вони над бідними шильдбюргерами та їхньою дурістю так зло глузують і такими насмішками та вбивчими образами підколюють, що доводиться міщанам за своє життя боятися. Тому-то шильдбюргери й просять государя закріпити їхнє блазенство імператорським підписом і печаткою, аби від злих нападів уберегтися. Нікому вони своєї мудрості не нав’язували і своїм блазенством також не докучають.
Імператор охоче виконав їхнє прохання. Того ж дня він наказав своєму найкращому писарю написати наступну охоронну грамоту:
«Ми, Божою милістю імператор великої та могутньої імперії, постійно дбаючи про збільшення своїх володінь, оголошуємо на цих усім і кожному, що, згідно з проханням мешканців міста Шильди, беремо їх віднині під свою опіку й наказуємо: ніхто їм у їхньому блазенстві й дурісті жодних перешкод чинити не повинен ні словом, ні ділом, ні помислом. А якщо знайдуться непослухники, то загрожує їм велика кара та вічна наша імператорська немилість. Таким непослухникам наказуємо надівати блазенський ковпак з одним, двома чи трьома дзвіночками, залежно від тяжкості злочину. Зняти цей ковпак дозволяється лише після примирення з образившим шильдбюргером та сплати двох гульденів до нашої імператорської скарбниці.
Така наша тверда воля та наше імператорське рішення, яке ми своїм підписом скріплюємо та накладенням печатки засвідчуємо.
Дата: року… дня».
На додаток до охоронної грамоти імператор додав ще немалий «подяку» і зобов’язав своїх гостинних господарів витратити її якнайшвидше та якнайвеселіше.
Інші казки
- Як шильдбюргери сіль сіяли
- Як Ойленшпігель у Ерфурті вчив осла книжку читати
- Як шильдбюргери з імператором снідали і яку загадку імператор їм загадав
- Товстий жирний млинець
- Який подарунок шильдбюргери подарували імператору
