Чудова сорочка
У деякому царстві жив багатий купець. Помер купець і залишив трьох синів у дорослому віці. Двоє старших щодень ходили на полювання.Одного разу вони взяли з собою й молодшого брата, Івана, на полювання, завели його в густий ліс і залишили там — з тим, щоб усе батьківське майно поділити між собою, а його позбавити спадщини.
Іван — купецький син довгий час блукав лісом, їв ягоди та коріння, нарешті вийшов на рівнину і на тій рівнині побачив дім.
Увійшов у кімнати, ходив, ходив — нікого немає, скрізь пусто; тільки в одній кімнаті стіл накритий на три прибори, на тарілках лежать три хліби, перед кожним прибором по пляшці з вином поставлено. Іван — купецький син відкусив від кожного хліба по малому шматочку, з’їв і потім із усіх трьох пляшок відпив по трохи і сховався за двері.
Раптом прилітає орел, ударився об землю і став молодцем; за ним прилітає сокіл, за соколом горобець — ударилися об землю і обернулися теж добрими молодцями. Сіли за стіл їсти.
— А хліб і вино у нас почато! — каже орел.
— І то правда, — відповідає сокіл, — видно, хтось до нас у гості завітав. Стали гостя шукати-викликати. Говорить орел:
— Покажися нам! Якщо ти старий дід — будеш нам рідним батьком, якщо добрий молодець — будеш рідним братом, якщо ти стара — будеш матір’ю рідною, а якщо красна дівиця — назвемо тебе рідною сестрицею.
Іван — купецький син вийшов із-за дверей, вони його ласкаво прийняли і назвали своїм братцем.
На другий день орел почав просити Івана — купецького сина:
— Послужи нам службу — залишся тут і рівно через рік у цей самий день накрий стіл.
— Добре, — відповідає купецький син, — буде виконано.
Віддав йому орел ключі, дозволив всюди ходити, на все дивитися, тільки одного ключа, що на стіні висів, брати не наказав.
Після того обернулися добрі молодці птахами — орлом, соколом і горобцем — і полетіли.
Іван — купецький син ходив одного разу по двору і помітив у землі двері за міцним замком; захотілося туди заглянути, став ключі пробувати — жоден не підходить; побіг у кімнати, зняв із стіни заборонений ключ, відкрив замок і відчинив двері.
У підземеллі стоїть богатирський кінь — у всьому вбранні, по обидва боки сідла дві сумки привішені: в одній — золото, в іншій — самоцвітні камені.
Почав він коня гладити: богатирський кінь ударив його копитом у груди і викинув із підземелля на цілу сажень. Від того Іван — купецький син спав без пам’яті до того самого дня, коли мали прилетіти його названі брати.
Як тільки прокинувся, замкнув він двері, ключ на старе місце повісив і накрив стіл на три прибори.
Ось прилетіли орел, сокіл і горобець, ударилися об землю і стали добрими молодцями, привіталися і сіли обідати.
На другий день почав просити Івана — купецького сина сокіл: послужи-бо ще один рік! Іван — купецький син погодився.
Брати полетіли, а він знову пішов по двору, побачив у землі інші двері, відкрив їх тим самим ключем.
У підземеллі стоїть богатирський кінь — у всьому вбранні, по обидва боки сідла сумки причеплені: в одній — золото, в іншій — самоцвітні камені.
Почав він коня гладити: богатирський кінь ударив його копитом у груди і викинув із підземелля на цілу сажень. Від того Іван — купецький син спав без пам’яті стільки ж часу, як і раніше.
Прокинувся в той самий день, коли брати мали прилетіти, замкнув двері, ключ на стіну повісив і приготував стіл.
Прилітають орел, сокіл і горобець: ударилися об землю, привіталися і сіли обідати.
На другий день зранку почав горобець просити Івана — купецького сина: послужи-бо ще один рік. Він погодився.
Брати обернулися птахами і полетіли. Іван — купецький син прожив цілий рік сам-насам і, коли настав призначений день, накрив стіл і чекає братів.
Брати прилетіли, ударилися об землю і стали добрими молодцями: увійшли, привіталися і пообідали.
Після обіду каже старший брат, орел:
— Дякую тобі, купецький сину, за твою службу; ось тобі богатирський кінь — дарую з усією збруєю, і з золотом, і з самоцвітними каменями.
Середній брат, сокіл, подарував йому іншого богатирського коня, а молодший брат, горобець, — сорочку.
— Візьми, — каже, — цю сорочку куля не бере; якщо надінеш її, ніхто тебе не подолає!
Іван — купецький син надів ту сорочку, сів на богатирського коня і поїхав сватати за себе Олену Прекрасну; а про неї було по всьому світу оголошено: хто переможе Змія Горинича, за того їй заміж іти.
Іван — купецький син напав на Змія Горинича, переміг його і вже збирався затиснути йому голову в дубовий пень, та Змій Горинич почав благати-просити:
— Не бий мене до смерті, візьми до себе в службу: буду тобі вірним слугою!
Іван — купецький син зжалівся, взяв його з собою, привіз до Олени Прекрасної і незабаром одружився з нею, а Змія Горинича зробив кухарем.
Одного разу купецький син поїхав на полювання, а Змій Горинич спокусив Олену Прекрасну і наказав їй дізнатися, чому Іван — купецький син такий мудрий і сильний?
Змій Горинич зварив міцного зілля, а Олена Прекрасна напоїла тим зіллям свого чоловіка і почала випитувати:
— Скажи, Іване — купецький сину, де твоя мудрість?
— На кухні, у вінику.
Олена Прекрасна взяла той віник, прикрасила різними квітами і поклала на видне місце. Іван — купецький син повернувся з полювання, побачив віник і питає:
— Нащо цей віник прикрасила?
— А тому, — каже Олена Прекрасна, — що в ньому твоя мудрість і сила заховані.
— Ах, як же ти дурна! Хіба може моя сила і мудрість бути у вінику?
Олена Прекрасна знову напоїла його міцним зіллям і питає:
— Скажи, милий, де твоя мудрість?
— У бика в рогах.
Вона наказала позолотити бику роги. На другий день Іван — купецький син повернувся з полювання, побачив бика і питає:
— Що це значить? Нащо роги позолочені?
— А тому, — відповідає Олена Прекрасна, — що тут твоя сила і мудрість заховані.
— Ах, як же ти дурна! Хіба може моя сила і мудрість бути в рогах?
Олена Прекрасна напоїла чоловіка міцним зіллям і знову почала його випитувати:
— Скажи, милий, де твоя мудрість, де твоя сила? Іван — купецький син і виказав їй таємницю:
— Моя сила і мудрість ось у цій сорочці. Після того заснув.
Олена Прекрасна зняла з нього сорочку, а самого порубала на дрібні шматки і наказала викинути в чисте поле, а сама стала жити з Змієм Гориничем.
Три дні лежало тіло Івана — купецького сина по полю розкидане, вже ворони злетілися клювати його.
На ту пору пролітали повз орел, сокіл і горобець, побачили мертвого брата.
Кинувся сокіл униз, убив з нальоту вороня і сказав старому ворону:
— Принеси швидше мертвої і живої води!
Ворон полетів і приніс мертвої і живої води.
Орел, сокіл і горобець склали тіло Івана — купецького сина, покропили спершу мертвою водою, а потім живою.
Іван — купецький син встав, подякував їм: вони дали йому золотий перстень.
Тільки Іван — купецький син надів перстень на руку, як одразу обернувся конем і побіг на двір Олени Прекрасної.
Змій Горинич дізнався його, наказав спіймати цього коня, поставити в стайню і на другий день зранку відрубати йому голову.
У Олени Прекрасної була служниця; шкода їй стало такого славного коня, пішла в стайню, сама гірко плаче і примовляє:
— Ох, бідний коню, тебе завтра стратитимуть! Провіщав їй кінь людським голосом:
— Приходь завтра, красна дівице, на місце страти, і як бризне кров моя на землю, заступи її своєю ніжкою, потім збери цю кров разом із землею і розкинь навколо палацу.
Зранку повели коня стратити, відрубали йому голову, кров бризнула — красна дівиця заступила її своєю ніжкою, а потім зібрала разом із землею і розкинула навколо палацу: того ж дня виросли навколо палацу славні садові дерева.
Змій Горинич віддав наказ вирубати ці дерева і спалити всі до одного.
Служниця заплакала і пішла в сад востаннє погуляти-подивитися. Провіщало їй одне дерево людським голосом:
— Послухай, красна дівице! Як стануть сад рубати, ти візьми одну трісочку і кинь у озеро.
Вона так і зробила, кинула трісочку в озеро — трісочка обернулася золотим качуром і попливла водою.
Прийшов на те озеро Змій Горинич — захотів поохотитися, — побачив золотого качура. “Дай, — думає — живцем спіймаю!”
Зняв з себе чудову сорочку, що Івану — купецькому сину горобець подарував, і кинувся в озеро. А качур все далі, далі, завів Змія Горинича вглиб, зірвався — і на берег, обернувся добрим молодцем, надів сорочку і вбив змія.
Після того прийшов Іван — купецький син до палацу. Олену Прекрасну прогнав, а на її служниці одружився і став з нею жити-поживати, добра наживати.
Інші казки
