Сонце, Місяць і Ворон Воронович
Жили-були старий та стара, у них було три дочки. Старий пішов у комору крупу брати; взяв крупу, поніс додому, а на мішку була дірка; крупа з неї сиплеться та сиплеться.Прийшов додому. Стара питає:
— Де крупа? — а крупа вся висипалась.
Пішов старий збирати і каже:
— Коли б Сонечко пригріло, коли б Місяць освітив, коли б Ворон Воронович допоміг мені крупу зібрати: за Сонечко віддав би старшу дочку, за Місяця — середню, а за Ворона Вороновича — молодшу!
Став старий збирати — Сонечко пригріло, Місяць освітив, а Ворон Воронович допоміг крупу зібрати. Прийшов старий додому, сказав старшій дочці:
— Одягнись гарненько та вийди на ґанок. Вона одягнулась, вийшла на ґанок. Сонечко її й забрало. Середній дочці також велів одягнутись гарненько і вийти на ґанок. Вона одягнулась і вийшла. Місяць схопив і забрав другу дочку. І молодшій дочці сказав:
— Одягнись гарненько та вийди на ґанок.
Вона одягнулась і вийшла на ґанок. Ворон Воронович схопив її і забрав.
Старий і каже:
— Чи не піти в гості до зятя. Пішов до Сонечка, ось і прийшов. Сонечко каже:
— Чим тебе частувати?
— Я нічого не хочу.
Сонечко сказало дружині, щоб настряпала оладок. Ось дружина настряпала. Сонечко сіло посеред хати, дружина поставила на нього сковороду — і олади підсмажились. Нагодували старого.
Прийшов старий додому, наказав старій настряпати оладок; сам сів на підлогу і велить ставити на себе сковороду з оладами.
— Що на тобі спектись! — каже стара.
— Нічого, — каже, — став, спектись.
Вона й поставила; скільки олади не стояли, нічого не спеклися, тільки прокисли.
Нічого робити, поставила стара сковороду в піч, спеклися олади, наївся старий.
На другий день старий пішов у гості до іншого зятя, до Місяця. Прийшов:
Місяць каже:
— Чим тебе частувати?
— Я, — відповідає старий, — нічого не хочу. Місяць затопив для нього лазню. Старий каже:
— Темно, буває, у лазні-то буде! А Місяць йому:
— Ні, світло, іди.
Пішов старий у лазню, а Місяць засунув свій пальчик у дірку, і від того в лазні стало світло-світло.
Випарився старий, прийшов додому і велить старій топити лазню вночі. Стара істопила; він і посилає її туди паритися. Стара каже:
— Темно паритись-то!
— Іди, світло буде!
Пішла стара, а старий бачив, як світив йому Місяць, і сам туди ж — узяв проробив дірку в лазні і засунув у неї свій палець. А в лазні світла зовсім нема! Стара знай кричить йому:
— Темно!
Нічого робити, пішла вона, принесла лучину з вогнем і випарилася.
На третій день старий пішов до Ворона Вороновича. Прийшов.
— Чим тебе частувати? — питає Ворон Воронович.
— Я, — каже старий, — нічого не хочу.
— Ну, ходімо, хоч спати на сідало.
Ворон поставив драбину і ліз з старим. Ворон Воронович посадив його під крило.
Як старий заснув, вони обоє впали і загинули.
Інші казки
