Пан-коваль
Завидів один пан ковалю: «Живеш-живеш, ще коли-то врожай буде і грошей діждешся, а коваль молотком постукав — і з грішми. Давай кузню заведу!»Завів пан кузню, наказав лакею міхи роздувати. Стоїть, чекає замовників. Їде повз мужик, хоче замовити шини на всі чотири колеса.
— Гей, стій! Заїжджай сюди! — крикнув пан. Мужик під’їхав.
— Чого тобі?
— Та ось, пане, шини треба на весь віз.
— Гаразд, зараз, почекай!
— А скільки коштуватиме?
— Півтораста рублів треба б взяти, ну та щоб народ привабити, візьму всього сто.
— Гаразд.
Став пан роздувати вогонь, лакей — у міхи дути. Узяв пан залізо, давай його кувати, а кувати-то не вміє — кував, кував та й перепалив залізо.
— Ну, — каже, — мужичку, не вийде тобі не то що весь віз, а хіба один шинок.
— Один так один, — погодився мужик. Кував, кував пан і каже:
— Не вийде, мужичку, і один шинок, а вийде чи ні сошничок.
— Ну гаразд, хоч сошничок, — відповідає мужик. Постукав пан молотком, ще заліза зіпсував багато і каже:
— Ну, мужичку, не вийде і сошничок, а вийде чи ні кочедичок.
— Ну, хоч кочедичок!
Тільки в пана й на нього заліза не вистачило: все перепалив.
— Ну, мужичку, — каже пан, — не вийде і кочедик!
Вийшов у пана один «пшик»: сунув він у воду залишок розжареного заліза, воно й зашипіло — «пшик!».
Інші казки
- Морський цар і Василиса Премудра
- Дівчина в колодязі
- Гуси-Лебеді
- Дурний мужик
- Бульбашка, соломинка і лапоть
