Про щуку зубасту
У ніч на Івана Купала народилася щука в Шексні, така зубаста, що й Боже упаси.Лящі, окуні, йоржі зібралися подивитися на неї й дивувалися такому диву:
— От яка щука зубаста уродилася!
І почала вона рости не по дням, а по годинах: що не день, то на вершок прибавляється.
І стала щука в Шексні похажувати та лящів, окунів ловити: здалеку побачить ляща — і хап його! Ляща як не бувало, тільки кісточки на зубах хрустять.
От яка пригода трапилася на Шексні!
Що робити лящам та окуням? Тяжко їм доводиться: щука всіх з’їсть, викорчує.
Зібралася вся дрібна риба й почала думу думати: як перевести зубасту та таку жадібну щуку.
Прийшов Йорж Йоржович і так на швидку промовив:
— Годі думу думати та голову ламати, а ось послухайте, що я скажу. Тяжко нам усім тепер у Шексні, переберімося краще до малих річок жити — до Сизми, Кономи та Славенки, там нас ніхто не чіпатиме, будемо жити припіваючи.
І піднялися всі йоржі, лящі, окуні з Шексни до малих річок — Сизми, Кономи та Славенки.
Дорогою, як йшли, хитрий рибалка багатьох із їхньої братії спіймав на вудку й зварив юшку.
З тих пір у Шексні зовсім мало залишилося дрібної риби. Багато клопоту наробила зубаста щука, та й сама потім не минула лиха.
Як не стало дрібної риби, пішла щука хапати черв’яків і сама потрапила на гачок. Рибалка зварив із неї вуху, хльопав та хвалив: така вуха була жирна.
Я там був, разом вуху хльопав, по вусах текло, та в рот не потрапило.
Інші казки
