Солдатська шинель
Розмовляв пан із солдатом; почав солдат хвалити свою шинелю:— Коли мені треба спати, постелю я шинелю, і в головах покладу шинелю, і вкриюся шинелею.
Почав пан просити солдата продати йому шинелю. Ось вони за двадцять п’ять рублів угодилися. Прийшов пан додому та й каже дружині:
— Яку я річ купив! Тепер не треба мені ні перини, ні подушок, ні ковдри: постелю шинелю, і в головах покладу шинелю, і вкриюся шинелею.
Дружина почала його лаяти:
— Ну, як же ти будеш спати?
І справді, пан постелив шинелю, а в головах покласти й вкритися нічим, та й лежати йому твердо.
Пішов пан до полкового командира скаржитися на солдата. Командир наказав покликати солдата.
Привели солдата.
— Що ж ти, брате, — каже командир, — обдурив пана?
— Нізяк ні, ваше благородіє, — відповідає солдат. Взяв солдат шинелю, розстелив, голову поклав на рукав і вкрився полу.
— Ось як добре, — каже, — на шинелі після походу спиться!
Полковий командир похвалив солдата і дав йому ще на чарку. А панові сказав:
— Хто попрацює та втомиться, той і на камені засне, а хто нічого не робить, той і на перині не засне!
Інші казки
