Скеля коваля на острові Скай

Розповідали, що всередині цієї Скелі сплять фенії, і що якщо хтось увійде туди і тричі дме в Дерев’яного Свистуна, який лежить поруч із Фінном, вони піднімуться живими й здоровими, такими, якими були колись. Коваль, який жив на острові, чув цю розповідь і вирішив спробувати увійти до Скелі. Він дійшов до місця, де вона була, і тоді йому спала на думку гарна ідея щодо ключа до вхідного отвору. Він повернувся до кузні і зробив ключ, який підходив до замка. Потім він повернувся до Скелі, і як тільки повернув ключ у замку, двері відчинилися.

Він побачив перед собою величезний, просторій простір і надзвичайно великих людей, що лежали на підлозі. Один чоловік, найвелетенський із усіх, лежав посередині, а поруч із ним — великий порожнистий дерев’яний жезл. Коваль подумав, що це і є Дерев’яний Свистун. Але він був настільки великий, що коваль злякався, що не зможе його підняти, не кажучи вже про те, щоб свиснути в нього. Постояв він трохи, розглядаючи його, але зрештою зрозумів, що зайшов занадто далеко і повинен спробувати за будь-яку ціну. Він ухопив Дерев’яного Свистуна і з трудом підніс його до рота. Він дмухнув у нього з усієї сили, і звук виявився таким гучним, ніби Скеля з усім, що було на ній, обрушилася йому на голову. Велетенські неповороткі люди, що лежали на підлозі, здригнулися з голови до п’ят. Він дмухнув у Дерев’яного Свистуна вдруге, і одним поривом вони піднялися на лікті. Їхні пальці були немов лози лісового винограду, а руки — як гілки залізного дуба. Своєю величчю та грізною зовнішністю вони вселили в нього такий жах, що він кинув Дерев’яного Свистуна і кинувся тікати. Тоді вони закричали йому вслід: «Погано, що ти знайшов нас; ще гірше, що ти нас покинув!»

Але він не озирався, поки не вибрався назовні і не зачинив двері. Потім він вийняв ключ із замка і кинув його в озеро, що було поруч із Скелею і яке називається донині Озером Скелі Коваля.

↑ Догори

Скеля коваля на острові Скай

Інші казки