Як лисиця-черниця півника сповідала
Не раз лисиця навідувалася до одного чоловіка в курник, хотілося їй курятинкою поласувати, але все якось не вдавалося. Півень, як почує шелест — і почне кукурікати, а собаки збігаються на півнячий крик і проганяють лисицю з двору.Ось і придумала одного разу лисиця, як півня обдурити. Курки рилися на городі по картоплях, шукали там різних букашок. Лисиця нарядилася черницею, взяла чотки з реп'яхів і пішла до курей. Підійшла й каже:
— Здравствуйте, раби божі!
— Здравствуй, матушка! — відгукнулися курки. — Звідки бог несе?
— Та ось іду з пустелі, із П'ятницького монастиря, держу шлях на святі гори, іду святим мощам поклонитися. Ідіть ви зі мною.
— Ні, матушка, ми від свого дому нікуди не підемо, — відповів півень, — нам молитися немає потреби, у нас гріхів немає.
— Ах ти, такий гріховодник, такий безбожник, як ти смієш говорити, що гріхів у тебе немає? Адже ти, півнику, великий грішник, тебе ворог спокусив. Подумай, у тебе стільки гріхів, що й у мішок не збереш, і як тільки тебе Господь Бог терпить!.. Адже за законом жити тільки з однією дружиною належить, а в тебе їх більше десятка. За такий великий гріх тобі треба всі святі місця обійти, і тоді ти від усіх гріхів не відкупишся. І як тобі тільки не соромно? Іди, я тебе сповідаю, Бог тобі половину гріхів знизить.
Не хотів півень до лисиці підходити, зупинився. А лисиця й каже:
— Ти чого ж, півнику, соромишся? Я тобі добра бажаю. Сповидайся, рабе божий, а то на тому світі місця собі не знайдеш. У смолі будеш день і ніч кипіти, віки вічні звідти не виберешся!
Налякався півень вічних мук, погодився сповідатися. Підійшов до лисиці, схилив голову, — а вона його цап за крильця й каже:
— Не гідний ти, півнику, жити на білому світі. За твої тяжкі гріхи я повинна тебе смерті віддати, бо ніколи ти гріхів не відмолиш і будеш тільки курей у гріх вводити.
Бачить півень, що потрапив у біду, і почав придумувати, як би її лисицю обдурити.
Курки одна за одною до двору повтікали, а півень у неволі лишився. Почав півень лисицю умовляти:
— Відпусти мене, матушка, я більше грішити не буду.
— Та про що ти, півнику, клопочеш, чи не все одно тобі вмирати, сьогодні чи завтра?
— Та я знаю, один раз помирати, а ось бачиш, яка справа: усі домашні птахи домовилися заснувати жіночий монастир — курки, качки, гуси пострижуться в черниці, а мене за мій дзвінкий голос дяконом обрали. Хотілося б мені послужити Богові, може, Він мені гріхи й простить. Та, крім того, доручили мені птахи знайти ігуменю: то чи не будеш така добра, може, погодишся ігуменею стати?
— Чому ж ні! Я по монастирях ходила, монастирські порядки знаю.
— Ну от і добре, ти побудеш, матушка, тут, а я піду своїм оголошу, що знайшлася, мовляв, ігуменя, а за тобою зараз ктитор прийде і помічник ктитора, вони з тобою домовляться.
Лисиця півня відпустила й подумала про себе: «Ось коли я поласую, тепер уся птиця від мене не втече!»
Прийшов півень на свій двір, побачив собак і каже:
— Біжіть швидше на город, подивіться, що там за морока з'явилася? Прийшла якась черниця, хотіла мене задушити.
Собаки кинулися на город і прямо до лисиці. Лисиця злякалася, кинулася тікати, скинула з себе рясу — і до річки. Добігла й пустилася вплав по воді. Собаки за нею. Лисиця, переправившись на інший берег, зайшла на огіркові грядки, зняла з опудала шапку й свитку, швидко наділа на себе, вискочила з-за куща і підбурює:
— Куси! Куси! Тримай її! Тримай! Собаки питають:
— Чи не бачив ти, чоловіче, лисиці?
— Бачив, вона тільки що пробігла, он у той лісок подалась.
Кинулися собаки з усіх ніг у погоню. А лисиця тим часом у очереті сховалася. Забігли собаки в лісок, понюхали-понюхали й додому повернулися. Лисиця, побачивши човен на березі, сіла в нього й поплила вниз по річці. Собаки, повернувшись із погоні, вже перепливли річку. Побачила лисиця собак і каже:
— Ну що ж, ви наздогнали лисицю?
— Ні, не наздогнали, вона десь сховалася. Як у воду канула, проклята, ніде не видно. А переодягнена лисиця й каже:
— Ви, собаки, не гідні лисицю розірвати. Вона набожна, у всіх монастирях побувала, усі святі місця обійшла, і чоловік у неї є, не то що у вас — ви зграями бігаєте... Вас би, грішників, утопити слід!
Собаки послухали-послухали, що говорить фальшивий чоловік, а потім далі попливли. А лисиця погналася за ними на човні й хотіла утопити. Собаки бачать, що до берега ще далеко, пливти немає сил, кинулися до човна, щоб за нього вчепитися. А лисиця собак по головах веслом почала бити й відігнала геть. Барахталися-барахталися собаки у воді, поки не потонули. Лисиця причалила до берега, вилізла з човна й додому попрямувала.
Дочекавшись ночі, рушила лисиця знову до курника: тепер уже йшла вона сміліше, знала, що собак немає, потонули. Підійшла до курника, подивилася, бачить — сидять курки високо, не ворухнуться, міцно сплять. Покрутилася лисиця біля курника до світанку, поки півень прокинувся й закричав:
— Ку-куріку!
Лисиця до курника не пішла, а каже з-за рогу:
— Ти що, півнику, не спиш?
— Ні.
— То злети до мене, я тобі розповім, як ми вчора твого ворога покарали. Ти, мабуть, думав, що це черниця була, ан ні. Іди, я тобі все розповім.
Здалося півневі зі сну, що з ним говорить собака, і він сміливо злетів з насесту, а потім вискочив із курника. А за курником замість собаки лисиця виявилася. Потрапив півень лисиці в зуби. Міцно-наміцно лисиця вхопила півня зубами за горло й кинулася з двору на городи й далі.
Інші казки
