Холод, Голод і Засуха
Жив-був колись цар, і ніхто не міг підступитися до його принцеси.І ось з'явився тоді один принц із далекої землі. Він пустився в дорогу, іде-іде, дивиться — а на дорозі лежить чоловік. Таке сонце гріє, а він закутався в тулуп і кричить, що замерз.
— Ти хто такий, чоловіче?
— Я Холод.
— А не найнявся б ти до мене?
— Чого ж, можна.
— Ну, ідемо.
— Добре!
От і пішли вони разом. Бачать — на дорозі лежить інший, хлібів біля нього повно, а він кричить, що з голоду, мовляв, помирає. Запитує його принц:
— Ти хто такий?
— Я Голод.
— А не найнявся б ти до мене?
— Чого ж, наймуся.
От у нього вже двоє. Ідуть втрьох. Ідуть, а тут чоловік біля ріки лежить і кричить:
— Не дайте, люди добрі, від спраги загинути!
— А ти хто такий?
— Я Засуха.
— Чого ж ти кричиш, а сам біля ріки лежиш?
Він відповідає:
— Ех-ех! Та мені цього мало, я б всю ріку випив відразу, і то б води не вистачило. Говорить йому принц:
— Наймайся до мене!
— Наймуся.
От у нього вже троє. Пішли, ідуть і йдуть, прийшли, нарешті, до далекої землі, де правив той цар.
Дали цареві знати, що прийшли, мовляв, такі-то, принц якийсь за принцесою до царя. Говорить цар:
— Добре, покличте його сюди.
Привели його туди: почав цар його частувати, — він зрозумів, що це принц. Запитує його:
— Ти чого хочеш?
— Я, кавалере, прийшов за принцесу свататися. Той йому на це відповідає:
— Що ж, я її тобі віддам, якщо виконаєш три роботи, які я тобі задам. Берешся їх виконати?
— Беруся.
— А як не виконаєш, будеш смертю покараний.
— А якщо, — каже, — зроблю, то хто ж зі мною за них розплатиться?
— Візьмеш тоді мою принцесу.
Погостили там, як слід, а потім цар наказує своїм слугам, щоб зарізали принцу сто биків на обід. Ті швидко виконали і зварили, триста великих хлібів напекли і сто кадок води наносили. Коли все приготували, покликали його:
— Ну, ходіть, якщо цей обід з'їсте, то мою принцесу візьмете. А той запитує:
— Чи все готово, чи все в порядку? Відповідає цар, що все готово. А він стоїть, дивиться на все це сумно і каже Голоду:
— Що ж нам робити, хто ж це все поїсть?
— Хе-хе! Мені цього й на один обід не вистачить, тут і облизнутися нечого.
І як почав їсти, як взявся за їжу, все до крихти з'їв і кричить, щоб йому ще подали. Пішли до царя.
— Пресвітлий монарху! Так уплели, так поїли, що лише кісточки залишили і кричать: давайте, мовляв, ще.
— Давайте йому тепер пиття, а вже тоді нехай бере мою принцесу.
Сильно засмутився принц.
— Кидай, не журись, — каже йому Засуха, — я як почну своїм ротом ссати, то й обручі попадають, так осушитиму, все відразу вип'ю!
Осушив одну за одною та ще кричить:
— Давайте води, а то від спраги пропаду! Прийшли до царя:
— Царю, він сто кадушок води так випив, що й обручі попадали, так висохли. Говорить цар:
— Як цю воду випив, то й всю з моря випив би! — І каже цар своїм слугам: — Є в мене залізна піч, розпаліть її докрасна, щоб навколо іскри сипалися, нехай там переночують, ось вони й згорять дотла.
Сильно засмутився принц.
— Що ж, — каже своїм слугам, — тепер нам кінець!
— Тут ми вам і ліжко постелили, лягайте собі та спите.
Сильно засмутився принц і двоє його слуг, адже вони не знали, що з ними буде. Тоді каже йому Холод:
— Не журись, принце, не сумуй, я як холодом удару, то тобі ще доведеться вкриватися та кутатися, а то замерзнеш.
І як подув він холодом, так уся піч інеєм вкрилася. Забралися всі четверо в піч і кричать:
- Рятуйте!! Не дайте замерзнути, а то ми загинем!
Тут уже цар сильно налякався, зрозумів, що нічого з ними тепер не вдієш, адже він домовився з ним, що якщо той виконає три роботи, то отримає принцесу.
Говорить йому цар:
- Принц! Ти вже виграв у мене принцесу, але виконай ще для мене одну роботу, тоді я тобі подарю все своє царство.
А той питає:
- А яка робота?
Той каже:
- Є в мене такий замок, що ніхто в ньому не може ночувати, – от якщо там переночуєш, то все царство тобі відпишу.
- Що ж, я згоден, – відповідає принц.
Домовилися вони щодо царства, і веде його цар показати замок, щоб той у ньому три ночі переночував. А було в тому замку сто заклятих Віл, була їх ціла ватага, і в північний час вони в замку грали й танцювали. Принц пішов у той замок, взяв із собою чотири свічки та чотири нові капелюшки, і як тільки запалив він ці чотири свічки, одразу накрив їх капелюшками, щоб не згасли.
І ось саме в північ чує він – така шайка йде, що замок увесь ходить ходуном, ніби на воді, – так грають, так танцюють. Увійшли вони до замку, а принц сидить за столиком і сильно їх налякався. Питають його закляті Віли:
- Хто ти такий і навіщо до нас у володіння явився?
Він відповідає їм так:
- Я з цього замку збудую інший палац – вам тут робити нічого.
А той як ударить морозом, так усі й почали ляскати зубами. Запрошують вони його на танці, на вечерю та інше, а він нічого не хоче, все сидить, перед ним свічка горить, а Холод похажує та холодом так і жме, що навіть стояти неможливо. Говорять йому Віли:
- Світлий принц! Що б ти від нас не попросив, ми все тобі виконаємо, тільки не виганяй нас із цього замку.
- Ні, тепер вам ніщо не допоможе. Я вас усіх знищу.
Тут як накинулися на нього купою сто чортів, а він почав їх рубати, почав крушити разом із Голодом і Засухою, – лишилося тільки п’ятдесят. Пробило вже дванадцять годин, і зникли ці п’ятдесят.
На іншу північ з’явилося їх ще більше, ніж раніше, усі з шумною грою та співом. І був серед них один кульгавий, дає йому палицю.
- Візьми її, тільки мене не бий, бо вони надо мною глузують, адже я у них у підпорядкуванні, і як тільки ти цією палицею вдариш, кожен тобі підкориться.
А принц усе сидить.
І як набігло їх, як налізло стільки, що й у палаці не проштовхнутися, – зібралися його вбити.
А він як схопив ту палицю та як почав бити, як почав лупити, і так їх бив, що вже нікого було й бити більше, усі мусили йому підкоритися.
- Світлий принц! Що б ти від нас не попросив, ми все тобі зробимо, тільки не забирай у нас замок!
- Ні, тепер вам ніщо не допоможе, я муси його забрати, я збудую з нього інший палац! Загасили одну свічку, а він зняв з іншої капелюшок – залишилося у нього тільки дві свічки, оточили його чорти, а кульгавий і просить:
- Світлий принц! Ти тільки мене не бий, я тобі допоможу, що хочеш, для тебе виконаю, не бійся, я тобі нічого не зроблю, а цих ти всіх прогнанеш.
Прийшли до замку на третю ніч, знову з’являється юрба, та ще більша, тільки прийшли, розсілися на даху, не можуть домовитися. І дав йому кульгавий такий батіг, що кого б не вдарив, того надвоє розсіче. Тільки влетіли вони і кажуть:
- Принц, ми дамо тобі що завгодно – срібла, золота, діамантів, тільки йди ти з цього замку, кажуть, що за червоним морем живе така прекрасна принцеса, що весь світ обійдеш, а такої красуні ніде не знайдеш, якщо хочеш, ми її тобі принесемо.
Він погодився на це:
- Я залишу вас усіх у спокої, якщо вона мені сподобається, моя мені не подобається.
Ось взяли вони її і, як обіцяли, принесли. А в тієї дівчини золоті волосся і золоті ступні, і сиплеться перлина у неї з очей, коли вона плаче. Він так утішився-зрадів і каже заклятим Вілам:
- Раз ви це мені зробили, я вам поступлюся замком добровільно.
І каже йому кульгавий знову:
- Є тут такий палаш, що скільки оком окинеш, стільки війська і порубає, ти не йди, поки вони тобі не дадуть цей палаш.
І ось як зійшлися Віли, принц їм каже:
- Я вам замок поступлюся добровільно, тільки дайте мені той палаш, що тут схований.
А вони давати не хочуть, взяв він тоді батіг і б’є їх. І каже кульгавий чорт знову:
- Є тут діжка з сильною водою, коли вони слабшають, то, напившись її, отримують таку силу, що немає в світі сильнішої, весь світ можна здолати.
І він пішов, підвів його до діжки, напився принц раз – став сильнішим, другий раз – ще сильнішим, а третій раз – і того сильнішим. Каже чорт:
- Є тут така вода, що як захочеш, щоб був у тебе товариш, бризни позаду себе, і буде у тебе солдат. Ну от, я все тобі виконав, адже вони ж надо мною глузують.
Став принц біля діжки і як почав бризкати, як почав бризкати – стільки наробив солдатів, що й кінця їм не видно. І різне в них озброєння, потрібне для війни, все в тому замку було.
Ось оточив він військом замок, як обложив його і як почав бити проклятих, як почав – усіх проклятих прогнав, одного лише кульгавого залишив. І каже йому кульгавий чорт:
- Якщо ти колись загинеш, я прийду до тебе на допомогу і тебе оживлю.
І ось пише принц тому цареві, який дав йому роботу, щоб завтра в сьомій годині виходив на бій.
- Е, дурень він! – каже цар. – Що він мені зробить? У мене ж військо, у мене все, а він там у замку, і хто знає, чи залишиться живим, а ще так пише! – І відписав йому цар, що готовий з ним негайно битися.
Вийшов цар у призначений час на поле, куди він наказав, зі своїм великим військом. З’явився і принц, і як став біля діжки та як почав позаду себе бризкати – з’явилося таке військо, таке надійшло, що й кінця й краю йому не видно. Як побачив це цар, налякався такого війська, а всі вони в червоних мундирах, таких, знаєте, як кармазин. І так швидко оточив він царя, так насев на нього, не дає йому пощади: “Адже ти хотів мене в трьох місцях життя позбавити, а я тебе в одному місці”. І не хотів уже брати його принцесу, завоював його царство і став у тому замку правити.
Інші казки
