Вовк, собака і кіт
Жив-був собі чоловік, і був у нього пес. Поки пес був молодий, він охороняв господаря, а як постарів, то господар прогнав його з двору. Бродив пес степами, ловив мишей, що траплялося, те й їв.Однієї ночі зустрів пса вовк і каже:
— Ти куди, песе, йдеш?
— Та ось поки я був молодий, господар мене любив, адже я його господарство стерег, а як постарів, то він мене і прогнав з двору.
Вовк питає:
— Песе, а може, ти їсти хочеш?
— Хочу, — каже пес.
Вовк каже:
— Ходімо, я тебе нагодую.
Пішли. Ідуть степами, побачив вовк овець, посилає пса:
— Іди, — каже, — подивись, що це там пасеться?
Пес пішов, повертається і каже:
— Вівці.
— Щоб вони здохли. Тільки понабиваємо в зуби вовни й не наїмося, голодними залишимося. Ходімо далі.
Ідуть. Побачив вовк гусей.
— А йди, — каже, — подивись-но, песе, що там пасеться?
Пес пішов, подивився, повертається, каже:
— Гуси.
— Щоб вони здохли. Понабиваємо в зуби пір’я й не наїмося. Ходімо, — каже, — далі.
Ідуть далі. Бачить вовк — кінь пасеться.
— А йди, — каже, — песе, подивись, що там пасеться?
Пес прибігає, каже:
— Кінь.
— Ну, це наша буде, — каже вовк. Підійшли до того коня. Вовк починає землю рити, себе в лють приводить. Потім каже:
— А подивись-но, песе, чи трясеться мій хвіст?
Подивився пес.
— Трясеться, — каже.
— А тепер подивись, — каже вовк, — чи очі в мене засвітилися?
— Засвітилися, — каже пес.
Тоді вовк як кинеться, як ухопить коня за гриву, розірвав його, і їдять разом із псом. Вовк молодий, той швидко наївся, а пес старий — гризе, гризе й нічого не з’їсть. Збіглися собаки й прогнали вовка.
Іде пес і знайшов на дорозі такого ж старого кота, як і він сам, — ловить мишей у степу.
— Здоров, — каже, — котя! Ти куди йдеш?
— Та ось блукаю собі. Поки я був молодий, у господаря працював — мишей ловив, а тепер уже старий став, мишей не бачу, господар мене невзлюбив, їсти не дає, прогнав мене з двору, ось я й блукаю.
Каже пес:
— Ну, ходімо, брате котику, я тебе нагодую.
Ідуть вони вдвох, побачив пес овець, посилає кота:
— Біжи, — каже, — брате, подивись, хто там пасеться?
Кіт побіг, подивився і каже:
— Вівці.
— Щоб їх чорт забрав! Понабиваємо в зуби вовни й не наїмося. Ходімо далі. Ідуть. Побачив пес гусей.
— Іди, — каже, — подивись, хто пасеться?
Побіг кіт, подивився, каже:
— Гуси.
— Та ну їх до біса! Понабиваємо в зуби пір’я й не наїмося.
Пішли вони далі. Ідуть. Побачив пес коня.
— Біжи, — каже пес коту, — подивись, хто пасеться?
Пішов кіт, подивився, каже:
— Кінь.
— Ну, це наша буде, — каже пес, — наїмося вдосталь.
Почав пес землю їсти, злиться і каже:
— А подивись-но, котя, чи хвіст у мене трясеться?
— Ні, — відповідає кіт.
Пес знову землю гризе, щоб розлютитися, знову питає:
— Ну що, трясеться вже? Скажи, що трясеться. Подивився кіт і каже:
— Почав трохи трястися.
— Трепанемо тепер чортового коня! — каже пес. І давай пес землю розгрібати, питає кота:
— А подивись, брате, чи очі в мене засвітилися? А кіт каже:
— Ні.
— Е, брешеш! Скажи: засвітилися! — просить пес. Тут пес як розлютиться, як скочить на коня! А кінь як дасть йому копитом по голові! Упав пес і очі вилупив. А котик підбіг і каже:
— Ой, брате, як у тебе очі-то засвітилися!..
Інші казки
