Справжня нісенітниця
Жили-були чоловік із жінкою. Були вони дуже бідні. Мали вони лише одну курку, але таку задираку, що якщо зпереди підійти — дзьобом б'є, а якщо ззаду — то лапами. Наказав їм староста ту курку зарізати, а їм шкода було її різати. Зачинили вони її в комору, закрили вікна й забули про неї.Одного разу чоловік згадав про курку і каже:
— Дружино, ходімо на курку поглянемо, що з нею стало?
— Добре, — каже жінка, — ходімо поглянемо.
Пішли вони в комору і бачать, що вся вона доверху набита яйцями. Взяли вони ці яйця, запрягли волів, поклали яйця на віз, а самі зверху сіли. Яєчна шкаралупа почала тріскатися, і з яєць почали виходити праворуч — півники, а ліворуч — курочки. Раптом з одного яйця вискочив гусак. Вискочив і побіг. Погнався за ним господар, а його вже інша людина зловила і на току молотити змусила. Взяв цей чоловік і дав господареві в придачу до гусака два мішки зерна. Навантажив той мішки гусакові на спину і погнав його додому.
Дома бачить: мішки гусакові спину подерли. Сказав йому один лікар:
— Помаж гусака горіховим маслом, ранка загоїться.
Ходив-ходив господар, але ніяк горіхів знайти не міг. Нарешті зустрів одну бабуську.
— Послухай, матусю, — каже, — дай мені трохи горіхів, мені гусака треба вилікувати.
— Коли я була дитиною, — каже бабуся, — мій батько з Індії привіз горіхи. Ми всі горіхи з'їли, а один під тахту закотився. Дайте мені паличку, я пошастаю.
Взяли чоловік із жінкою вирвали дерево з коренем, дали його бабусьці, а вона з-під тахти горіх викотила. Розчавили вони цей горіх, намазали спину гусака, а в нього на спині через місяць горіхове дерево виросло. Коли гусак на лузі пасся, пастухи та хлопці кидали в нього грудки землі, каміння та палиці, щоб горіхи збити. Усе це між гілками застрягло, і став у його гілках зелений луг. Люди залізли на дерево, розорали луг, посіяли пшеницю й жито, а пастухи стали там пасти волів, овець та ягнят.
Одного разу один чоловік зірвав у цьому саду кавун, хотів його розрізати, та ніж у нього в кавуні застряг, застряг ніж і провалився. Роздягнувся цей чоловік і заліз у кавун. Довго він там блукав, але ніяк ножика знайти не міг. Раптом бачить: йде чабан із дубинкою на плечі.
— Гей, брате, — питає чабан, — що ти за чоловік, що робиш у кавуні?
— Ножик мій сюди впав, — каже, — шукаю, може, знайду.
— Ех, дарма сподіваєшся, — каже чабан.
— Ось уже рівно два роки в мене пропало тут ціле стадо овець. Я вже шукати втомився, а ти кажеш — ніж!
Не сподобались ці слова господареві ножа, і він ударив чабана. А чабан його дубинкою вдарив, і почалася тут така бійка, що кавун звалився на землю, а з нього вискочив заєць, виплюнув заєць папірець, а на ньому написано: "Усе це справжня дурниця".
Інші казки
