Бренборьо і Жанна
Одного разу йшов селом жебрак, просячи милостині. Він постукав у дім, де жив чоловік на ім'я Бренборьо зі своєю дружиною Жанною. У домі була лише дружина, вона й відчинила йому двері.— Що вам потрібно?
— Шматок хліба, якщо ваша ласка буде.
— А куди ви прямуєте?
— Я йду до раю.
— О, це якраз до речі, — сказала жінка, — не могли б ви віднести каравай хліба та ще дещо з припасів моїй сестрі, вона вже дуже давно в раю. Напевно, їй там усього не вистачає. Якби я могла ще й одяг їй відправити, було б чудово!
— Я охоче послужив би вам, — відповів жебрак, — та мені не під силу такий тягар. Тут потрібен кінь.
— З цим проблем не буде! — сказала жінка. — Візьміть нашу Фінетту, а на зворотному шляху повернете її нам. Скільки часу вам знадобиться на дорогу?
— Я повернуся через три дні.
Жебрак узяв кобилу й пішов своєю дорогою, забравши одяг і припаси.
Незабаром чоловік повернувся додому.
— А де ж наша Фінетта? — запитав він дружину.
— Не хвилюйся, — відповіла дружина, — тут нещодавно проходив один добрий чоловік, він прямував до раю, ось я й дала йому нашу Фінетту, щоб він відвіз моїй сестрі одяг і харчі — їй, напевно, це дуже потрібно. Я відправила стільки, що їй вистачить надовго. Цей чоловік повернеться через три дні.
Бренборьо був дуже незадоволений, але почекав три дні, а потім, бачачи, що коня все немає, наказав дружині збиратися разом з ним на пошуки. І ось пішли вони вдвох по всій окрузі. Проходячи повз місце, де була зарита пала кобила, Жанна побачила стирчачу з землі кінську ногу.
— Швидше, йди сюди, — крикнула вона чоловікові, — Фінетта вже вибирається з раю!
Ось так розгнівався Бренборьо, розгледівши знахідку дружини!
Інші казки
