Кмітливий солдат

Жив собі колись солдат. Відслуживши свій термін, він пішов додому. Проходячи повз якийсь замок, він постукав у двері, щоб попросити напитися, бо його мучила спрага. Йому відчинив лев — у ті часи левів часто тримали замість слуг. Господар і господиня були відсутні. Солдат попросив лева дати йому склянку води.

— Води я тобі не дам, солдате, — відповів лев, — ти вип’єш вина разом зі мною.

Солдат не змусив себе довго просити. Вони удвох випили кілька пляшок, потім лев сказав:

— Солдате, хочеш зіграти зі мною партію в пікет? Я знаю, військові люди від нудьги грають у цю гру.

— З великим задоволенням.

Вони зіграли сім-вісім партій. Лев весь час програв і нарешті розлютився. Він навмисне впустив карту і попросив солдата підняти її; а той, здогадавшись, що лев тільки й чекає, щоб він нахилився, і тоді на нього накинеться, не рушив з місця і сказав:

— Я тобі не слуга, сам піднімай. А ти, здається, сердишся на мене — давай краще зіграємо в іншу гру — принеси мені колоду, мотузку і дошку.

Лев приніс усе, що солдат попросив; солдат змайстрував гойдалки і першим заліз на них.

Ледь він раз-другий піднявся вгору, як лев закричав йому:

— Злазь, солдате, злазь, тепер моя черга!

— Ні ще, леве, — відповів солдат, — встигнеш! Нарешті солдат зліз з гойдалок, допоміг леву залізти на них і сказав:

— Леве, ти гри не знаєш, я боюся, як би ти не впав і не поламав собі ребра. Я тебе прив’яжу за лапи.

Сказано — зроблено. Солдат прив’язав лева і з усієї сили підкинув його аж до стелі.

— Ай! Солдате, солдате, зніми мене, — заверевів лев, — з мене досить!

— Я тебе зніму, коли знову потраплю в ці краї, — відповів солдат і вийшов із замку.

Лев ревів на всю глотку, так що за три льє було чути. Власник замку і його дружина, які гуляли в лісі, поспішили додому. Після довгих пошуків вони нарешті знайшли лева, який висів на гойдалках.

— Гей, леве, — сказали вони йому, — що ти тут робиш?

— Ах, і не кажіть! Якийсь огидний, поганий солдатик посадив мене сюди.

— Якщо ми тебе знімемо, що ти з ним зробиш?

— Піду за ним у погоню, а якщо спіймаю — вб’ю і з’їм.

Тим часом солдат ішов та й ішов. Дорогою йому зустрівся вовк, який рубав дрова.

— Вовче, — сказав солдат, — ти не так берешся за справу. Я сам візьмусь за твій колун; а ти засунь лапу в тріщину, вона буде замість клина.

Як тільки вовк засунув лапу в тріщину, солдат витягнув колун, і лапа застрягла в поліні.

— Солдате, солдате, визволи мені лапу!

— Гаразд, — сказав солдат, — я це зроблю, коли знову потраплю в ці краї.

На розпачливий виття вовка прибіг лев, який вирушив у погоню за солдатом.

— Що з тобою, вовче? — запитав він.

— Ах, і не кажіть! Якийсь огидний, поганий солдатик защемив мені лапу.

— Що ти зробиш, якщо я тебе визволю?

— Побіжу разом з тобою за ним у погоню, ми його спіймаємо і з’їмо.

Лев визволив лапу вовка, і вони вдвох пустилися наздоганяти солдата.

Але солдат уже далеко пішов уперед. У дорозі йому зустрілася лисиця, яка стояла біля високого дерева, задравши голову.

— Гей, лисице, — сказав солдат, — на що ти там витріщилася?

— Ось на ті вишеньки.

— Якщо хочеш, — сказав солдат, — я тобі допоможу залізти на дерево.

Тут він взяв загострену палицю, проколов лисицю, а потім, розмахнувшись добре, закинув її з палицею на дерево. Палиця застрягла в гілках, і лисиця так і залишилася на ній, ніби на вертелі.

— Ай! Солдате, солдате, зніми мене! — верещала лисиця.

— Коли знову потраплю в ці краї, — сказав солдат, — вишні якраз дозріють.

Лисиця жалібно стогнала. На її стогін прибігли лев і вовк.

— Що це ти, лисице, там робиш?

— І не кажіть! Це якийсь огидний, поганий солдатик зіграв зі мною таку жарт.

— Що ти зробиш, якщо ми тебе виручимо?

— Піду разом з вами у погоню за ним; ми його спіймаємо і з’їмо.

Тим часом солдат ішов та й ішов; дорогою йому зустрілася молода дівчина.

— Пані, — сказав він їй, — за мною женуться три люті звірі, вони нас з’їдять. Послухайтеся моєї поради, зробимо гойдалки!

Дівчина погодилася, і коли лев, який випередив своїх супутників, наздогнав їх, вони вже високо піднімалися на гойдалках.

— Як, — сказав лев, — знову та сама забава? Треба бігти з усіх ніг!

Трохи згодом солдат почав рубати дрова. Вовк, наздогнавши їх, вигукнув:

— Як, знову те саме? — і пустився тікати. З лисицею сталося те саме.

Солдат благополучно доставив дівчину до її батьків; ті несказанно зраділи, дізнавшись, що вона щасливо уникнула такої великої небезпеки; вони не знали, як віддячити солдату, і віддали дочку за нього заміж.

↑ Догори

Кмітливий солдат

Інші казки