Козенята та вовк

Три козенята вирушили на ярмарок. Їм було весело, і всю дорогу вони стрибали, сміялися й співали. Помітивши їх здалеку, старий вовк сховався на їхньому шляху за великим кущем.

— Стій! — гукнув він.

— Що тобі треба, старий вовче?

— Чорнушко, я тебе з'їм!

— Ні, не їж мене, їж Білянку!

— Білянко, я тебе з'їм!

— Ні, не їж мене, їж Червоночку!

— Червоночко, я тебе з'їм!

— Ні, ні, не їж нас: ми ж ідемо на ярмарок, там продають солодкі пряники, ми накупимо багато і віддамо тобі найсмачніші!

— Так і бути! Так і бути! Тільки поспішайте, бо я дуже голодний. Але якщо ви про мене забудете, я вас усіх трьох проковтну — і Чорнушку, і Білянку, і Червоночку.

— Так, так, так! До побачення, старий вовче!

— До побачення!

Козенята пішли далі й прийшли до міста. Вони зараз же побігли на ярмарок, накупили там цукерок і пряників і пішли тільки тоді, коли в їхньому гаманці не залишилося жодного су.

На лихо, вони всю дорогу гризли цукерки й пряники так старанно, що коли старий вовк вимагав свою частку, у бідних козенят уже нічого не залишилося.

— Ну, де ж мої пряники? — запитав вовк.

— Не згадуй про це, ми залишили тобі твою частку, та розгубили по дорозі.

— Чорнушко, я тебе з'їм!

— Ні, Білянку!

— Білянко, я тебе з'їм!

— Ні, Червоночку!

— Червоночко, я тебе з'їм!

— Перш ніж їсти нас, піди назбирай нам горішків у лісі!

— Зараз побіжу. А як повернуся, так проковтну вас усіх.

Тут Білянка, Чорнушка і Червоночка наспіх збудували домик і обклали його жмутками терну. Потім розпалили вогонь у вогнищі й стали чекати.

Тук-тук! — постукав вовк.

— Лізь у димар, ми загубили ключ!

Старий вовк забрався на дах, ліз у димар і там згорів.

Можете собі уявити, як щасливі були три козенята, коли вони повернулися додому до своїх батьків!

↑ Догори

Козенята та вовк

Інші казки