Ніч чотирьох ненасть

Жила колись одна вдова, і була вона чорна, як смола, і стара, як придорожній камінь. І чим більше вона старіла, тим молодшою та кращою вважала себе. У цієї старухи був один-єдиний слуга на ім'я Буртум'є. Вони жили серед лісів у величезному замку, де мешкали кажани та сови. У старухи в підземеллі стояло сім бочонків, наповнених золотими іспанськими монетами, і кожного ранку вона просушивала свої скарби на сонечку.

Одного ранку, коли вона, як зазвичай, розкладала на траві своє золото, повз проїжджав прекрасний лицар на чорному коні.

— Здоровенькі були, пані! Що це ви робите?

— Прекрасний лицарю, я сушу на сонці своє вдовине надбання.

— Пані, надбання прекрасне, але господиня його ще краща. Хочете вийти за мене заміж?

— Прекрасний лицарю, їдь своєю дорогою. Їдь своєю дорогою і повернися за мною в ніч чотирьох негід.

Через рік опівночі прекрасний лицар постукав у двері замку.

— Гей, пані, прокидайтеся! Час справляти наше весілля.

— Прекрасний лицарю, яка сьогодні погода?

— Пані, дощ ллє, як із відра.

— Прекрасний лицарю, їдь своєю дорогою. Ще не настав час виходити мені заміж.

Через рік опівночі прекрасний лицар знову постукав у двері замку.

— Гей, пані, прокидайтеся! Час справляти наше весілля.

— Прекрасний лицарю, яка сьогодні погода?

— Пані, дощ ллє, як із відра, буря завиває, наче звір.

— Прекрасний лицарю, їдь своєю дорогою. Ще не настав час виходити мені заміж.

Через рік опівночі прекрасний лицар знову постукав у двері замку.

— Гей, пані, прокидайтеся! Час справляти наше весілля.

— Прекрасний лицарю, яка сьогодні погода?

— Пані, дощ ллє, як із відра, буря завиває, наче звір, вітер вириває з коренем дерева.

— Прекрасний лицарю, їдь своєю дорогою. Ще не настав час виходити мені заміж.

Через рік опівночі прекрасний лицар знову постукав у двері замку.

— Гей, пані, прокидайтеся! Час справляти наше весілля.

— Прекрасний лицарю, яка сьогодні погода?

— Пані, дощ ллє, як із відра, буря завиває, наче звір, вітер вириває з коренем дерева, йде частісенький град, і кожна градина завбільшки з кулак.

— Прекрасний лицарю, це ніч чотирьох негід. Швидше, швидше, настав час справляти наше весілля! Гей, Буртум'є, поспішай! Виведи й осідлай свою білу кобилу.

— Гей, Буртум'є, сідлай, сідлай,

Мого осла швидше сідлай!

Через годину старуха у весільному вбранні, Буртум'є та прекрасний лицар мчали лісом. Дощ лляв, як із відра, буря завивала, наче звір, вітер виривав з коренем дерева, йшов частісенький град, і кожна градина була завбільшки з кулак.

— Гей, Буртум'є, підганяй, підганяй,

Мого осла сильніше підганяй!

— Добре, пані!

— Гей, Буртум'є, підганяй, підганяй,

Мого осла сильніше підганяй!

Буртум'є, яка прекрасна погода!

— Так, пані!

— Гей, Буртум'є, підганяй, підганяй,

Мого осла сильніше підганяй!

Буртум'є, бачиш ти ці вогні в лісі?

— Так, пані, нас переслідують вовки. Їхні очі блищать у непроглядній темряві.

— Гей, Буртум'є, підганяй, підганяй,

Мого осла сильніше підганяй!

Ні, Буртум'є! Це прекрасний лицар наказав освітити дорогу на мою честь. Який він багатий! Як він мене любить!

— Так, пані!

— Гей, Буртум'є, підганяй, підганяй,

Мого осла сильніше підганяй!

Буртум'є, чуєш ти завивання в лісі?

— Так, пані, це вовки виють від голоду. Вони нам загрожують.

— Гей, Буртум'є, підганяй, підганяй,

Мого осла сильніше підганяй!

Ні, Буртум'є! Це прекрасний лицар влаштував на мою честь свято. Який він багатий! Як він мене любить!

Тут вовки накинулися на старуху та її осла. Буртум'є схопився за меч, але прекрасний лицар зупинив його:

— Буртум'є, нехай ці звірі наїдяться досхочу. Ти не пошкодуєш про це!

Коли вовки наситилися й пішли, прекрасний лицар сказав:

— Буртум'є, злізай з коня і подивись, що лишилося від старухи та її осла.

— Прекрасний лицарю, від старухи лишилася золота нога, від осла — чотири золоті підкови з діамантовими цвяхами.

— Буртум'є, забирай їх собі. Забирай усе — і швидше в дорогу!

Вони обоє повернулися до замку старухи і жили там багато та щасливо.

↑ Догори

Ніч чотирьох ненасть

Інші казки