Дев'ять братів

У одного чоловіка було дев'ять синів; молодшого звали Булат. Ось підросли вони і попросили батька одружити їх.

— Тільки, — сказали сини, — знайди такого чоловіка, щоб у нього було стільки ж дочок, скільки нас братів, інакше не одружимося.

— Діти мої, будьте ви щасливі, тільки боюся я, що не знайти мені такого чоловіка. Все ж пошукаю, допоможу вам, — сказав батько і вирушив у дорогу.

Ішов, ішов, підійшов до житла одного діва.

— Гей, діве! Скільки в тебе дочок?

— Вісім, — каже дів.

— Так не бути нам у родині.

Пішов далі.

Ішов, ішов, дійшов до іншого діва.

— Гей, діве! Скільки в тебе дочок?

— Сім, — каже дів.

— Не породимося ми з тобою.

Пішов далі. Ішов, ішов і дійшов до одного царя. Дізнався, що у царя є вісім дочок, усі наречені, одна однією кращі. Задумався батько. Що робити? Породитися з царем — один син без дружини залишається, а ні, де дев'ять сестер знайти?

«Ех, що буде, те буде!» — подумав він і послав свата до царя.

Погодився цар, вирядив для весілля всіх своїх дочок, віддав їм у посаг півцарства і відправив до наречених.

Їде батько додому, везе вісім царських дочок. Ось переїжджають вони міст, затрималися на ньому трохи.

Раптом з-під мосту висунувся Червоний дів, схопив того чоловіка і ні вперед, ні назад пройти не дає.

— Хто ти, що тобі потрібно?

— Я Червоний дів, пообіцяй прислати до мене сина свого Булата, інакше не відпущу.

Що робити, немає виходу — пообіцяв батько.

Їде батько далі, ножем йому губи не розсунеш — так зажурився, наче всіх його дев'ять синів хто винищив.

Побачили сини батька, виїхали йому назустріч. Попереду всіх Булат скаче.

— Слава тобі, батьку! І сам щасливо повернувся, і всіх наречених привіз.

Не відповідає батько. Здивувався Булат, повторив привітання:

— Батьку, слава тобі! І сам щасливо повернувся, і наречених синам привіз.

І на це батько не відповідає.

Зажурився Булат, йде до матері, просить:

— Мамо, чи не спитаєш ти батька, чому він не розмовляє зі мною?

Привів батько в дім вісім наречених.

Питає мати:

— Чому ти не розмовляєш з Булатом?

— Ех, краще б усіх синів втратити, а того б не бачити: Червоний дів зупинив мене на мосту, вимагав голову Булата — не пускав інакше, тому-то й важко мені так, тому-то й не розмовляю я з ним.

Стоїть Булат за дверима і все чує. Тільки сказав батько, кинувся до нього Булат і каже:

— Батьку! Не журися про це. Я сьогодні ж піду до діва, нічого він зі мною не зробить.

Зібрався Булат, вирушив до діва. А той чекає на нього, роззявивши рота. Тільки побачив, зрадів, наче йому двері на небо відчинилися.

— Булате, сходи-но ти...

— Ах ти, такий-сякий, брудний-непомитий, — перебив Булат, — нічого я не знаю, нікуди не піду... Дай спочатку відпочити, там подивимося.

Відпочив Булат, і знову каже дів:

— Гей, Булате, сходи-но ти до царя, у нього є одна дочка, найкрасивіша, приведи її мені за дружину.

Вийшов Булат від діва. Стоїть, не знає, як бути. Бачить — йде бабуся.

— Гей, бабусю, зроби добру справу, навчи, як бути.

— До цього царя багато ходили за його дочкою, але ніхто живим не повернувся. Тільки ти не бійся, зроби, як я тебе навчу, все буде добре.
Зустрінеш у дорозі трьох чоловіків: одного, що багато їсть, другого, що багато п'є, третього — що багато на собі тягне. Візьми всіх трьох із собою, знадобляться вони тобі у царя.

Попрощався Булат із бабусею, пішов далі. Іде полем, бачить — чоловік цілі грудки землі ковтає, а сам все примовляє:

— Ай, їсти хочу, ай, ще хочу!

Попросив Булат того чоловіка піти разом із ним. Пішли удвох.

Ішли, йшли, бачать — стоїть чоловік, підставив рота під водоспад, п'є, а сам все примовляє:

— Ай, пити хочу, ай, ще хочу!

І його попросив Булат піти з ним. Пішли втрьох.

Ішли, йшли, бачать — чоловік усі камені з поля на спину собі кладе, та ще примовляє:

— Мало, мало, ще хочу!

Покликав Булат і його, пішов і він. Ідуть учетверо.

Прийшли до царя. Попросив Булат царську дочку за дружину.

Сказав царь:

— З'їсте до вечора дев'ять кошиків хліба — віддам дочку.

Сказав Булат тому, що їсть:

— Ти в полі землю ковтав та ще примовляв: «Їсти хочу, ще хочу» — покажи-но тепер себе.

Принесли дев'ять кошиків хліба. Підпустили хлопця, до вечора й крихти хліба не залишилося.

Доповів Булат про це цареві і попросив дочку за дружину.

Сказав царь:

— Ще одну задачу задам, виконаєте — беріть дочку. Вип'єте зі своїми товаришами повний чан пива — віддам дочку.

Попросив Булат того, що з водоспаду пив. Нахилився той до чана, вилакав все й краплі не залишив.

Доповіли цареві. Не сподобалося це йому, не хоче він віддавати дочку Булату, та що робити?

Сказав царь:

— Даю три дні строку, віддам дочку.

Не погодився Булат.

— Даєш, так віддавай, а ні — ми й так візьмемо.

Сказав Булат товаришу, що камені на спині тягав:

— Ось коли знадобилася твоя допомога. Взьми на спину царський палац і йдемо.

Схопив хлопець увесь палац, взвалив собі на спину і поніс. Сидять у палаці і цар, і його дочка.

Злякався царь, просить Булата:

— Мене хоч залиште, а дочку вже беріть.

Погодився Булат. Віддав цар за дочкою багато добра, благословив і відпустив.

Іде Булат, радіє. Тільки те його турбує, що дочку царя треба діву віддати. Не пішов він до діва, а пішов до знайомої бабусі. Розповів — так і так моя справа, навчи, як бути?

Бабка сказала:

— Дівчину до діва в дім не вводи, а скажи діву: привів красуню, вийди, поглянь на неї. Вийде він, а ти швидко спусти йому на голову жорно, що у нього над дверима на ланцюзі висить. Впораєшся — справа твоя зроблена.

Булат так і зробив. Сказав діву:

— Гей ти, бруднюко! Привів тобі дочку царя, ось вона, вийди, поглянь!

Зрадів дів, вискочив назовні. Тільки він вийшов, спустив Булат ланцюг, впало жорно прямо на діва, з землею його зрівняло.

Поділив Булат дівове добро на чотири частини, три частини своїм товаришам віддав, четверту — бабусі, собі взяв красуню і пішов додому.

Зраділи всі Булатові і довго веселилися.

↑ Догори

Дев'ять братів

Інші казки