Як бідняк гроші на зберігання віддавав
Жив один багатій. Хто що хотів зберегти, все йому відносив і віддавав на зберігання. Жив у тому місті один робітник. П’ятнадцять років він працював, не розгинаючи спини; копійка за копійкою — зібрав двісті рублів. Подумав робітник: «Як би не загубити чи не розтратити ці гроші, поки я до дружини та дітей зберуся! Віднесу краще їх тому багатію і віддам на зберігання». Взяв і відніс свої двісті рублів.Як прийшов час, зібрався робітник додому, до рідних. Іде він до багатія і просить його повернути гроші.
— Які гроші, коли ти мені їх давав? — закричав на нього багатій. — Іди геть звідси!
Довго просив його робітник:
— Не губи мене й всю мою сім’ю! З голоду помремо, пощади, віддай мої гроші. Даремно все. Вигнав його багатій ні з чим. Іде бідняк, плаче.
Жила в тому місті одна дуже розумна і добра жінка. Побачила вона цього бідняка в сльозах, покликала його, питає:
— Чого ти плачеш, нещасний?
— Двісті рублів було в мене накопичено важкою працею, віддав я їх на зберігання, а тепер не віддає він мені нічого, ще й побив мене і вигнав.
Навчила його жінка:
— Я піду до багатія, віднесу різні коштовності, ніби хочу йому на зберігання віддати. Тільки я розв’яжу свій мішечок, ти ввійди і проси свої гроші.
Потім наказала слузі:
— Як віддасть багатій гроші бідняку, вбіжи і кричи: «Іди додому швидше, пан повернувся!»
Зібрала вона все, що було в неї цінного, зав’язала в мішечок і понесла до багатія. Увійшла і каже:
— Мого чоловіка вдома нема, боюся, щоб на мене не напали розбійники, ось, хочу віддати тобі на зберігання.
Тільки вона розв’язала свій мішечок і показала багатію, що в неї було, як увійшов той робітник і став просити:
— Будь ласка, поверни мені двісті рублів, що я тобі на зберігання віддав.
— Бери, синку, нащо мені твої гроші, — каже багатій; дістав він і віддав бідняку його гроші.
Думає багатій: «Не віддати йому грошей, так і жінка мені не довіриться і стільки добра назад забере».
Взяв робітник гроші, рахує їх, як раптом вбігає слуга жінки і кричить:
— Пані, пан повернувся, чекає, іди швидше додому!
— Ах, — каже жінка, — потім принесу, а тепер треба додому бігти, — і знову зав’язала всі свої коштовності в мішечок.
Радіє бідняк, розкинув він руки і пустився в танець, розвела руки і жінка, пішла по колу; тут і багатій почав танцювати.
— Чого ви всі затанцювали? — каже слуга.
— Бідняк танцює, що свої гроші повернув, я — що чоловік, якого я давно вже не бачила, повернувся. А ти з чого танцюєш? — питає жінка багатія.
— А я танцюю, що така проста жінка, як ти, зуміла мене обдурити! — каже багатій.
Інші казки
