Буйвол і барабан
Зустрілися одного разу двоє приятелів.Завернули в харчевню, сіли за столик і замовили по келиху вина.
– Е, – почав перший, – давненько ми з тобою не бачилися. А за цей час мені трапилося побувати в Неаполі. Стільки я в дорозі всього побачив, що навіть дивуватися перестав. А одного разу все ж таки здивувався. Іду я, іду дорогою, раптом бачу – барабан. Величезний-превеличезний! Я його ледве за три дні навколо обійшов. А на барабані збудоване село. Коли мешканці цього села виганяють худобу на пасовище, копита корів таку дріб вибивають, що на п’ятсот миль чути.
– Буває, – відповів, позіхнувши, другий приятель. – Дещо й я побачив. Сам знаєш, я справжній мисливець. Дичини постріляв – і не злічити. А одного разу трапилося мені вбити буйвола. Оце був буйвол! Передні його копита упиралися в вершину однієї гори, а задніми він стояв на іншій горі. Замість трави цей буйвол жував вікові дерева з усіма сучками й корінням.
– Ну! – обурився перший. – Це вже ти прибріхав. Не може бути такого буйвола.
– Як так не може бути! Адже барабан, про який ти розповідав, якраз і зроблений із шкури цього буйвола.
Довелося брехуну прикусити язика.
Інші казки
