Борсук і лисиченя

Давним-давно в густих лісах біля міста Мацумото жило багато диких звірів. Про це дізналися мисливці та почали ходити в той ліс на полювання. З ранку до вечора в лісі лунали крики та постріли. І з кожним пострілом звірів у лісі ставало все менше і менше. І нарешті настав день, коли з усіх звірів у лісі залишилися лише борсук та лисиця з лисиченям.

Довго борсук і лисиця не виходили зі своїх нор: вони боялися зустрітися з мисливцями. Мисливці ж, вирішивши, що вони перебили всіх звірів, перестали ходити в цей ліс.

І ось, лежачи в своїй норі, лисиця подумала так: «Якщо я покину свою нору, то невідомо, чи потраплю я на очі мисливцю. Якщо ж я залишуся тут ще на кілька днів, то і я, і моє лисиченя — обидва ми загинемо від голоду».

Так подумавши, лисиця обережно висунулася з нори і почала озиратися та прислухатися. Але ніде не було жодних ознак людей.

Радісна лисиця побігла до нори борсука і крикнула:

— Пане борсуку! Вилазьте, не бійтеся: мисливці перестали ходити в наш ліс! Тепер ми врятовані!

Боягузливий борсук довго не наважувався висунути з нори носа, але голод змусив його, зрештою, покинути свою схованку.

— Що ж нам робити? — запитав борсук у лисиці. — Адже в нашому лісі не залишилося жодного звіра. Пройде день-другий — і ми помремо з голоду. Краще загинути від кулі мисливця, ніж померти голодною смертю!

У відповідь на це лисиця сказала:

— Але ж ми обидва вміємо приймати будь-який образ. Давайте зробимо так: я перетворюся на мисливця, а ви вдавайте мертвого. Я продам вас якомусь купцю, а на отримані гроші куплю все, що нам захочеться. Ви ж, обравши зручний момент, втечете назад у ліс, і ми поділимо навпіл усе, що я добуду.

— Погоджуюсь! — радісно вигукнув борсук. — Давайте зробимо це якнайшвидше: у мене більше немає сил терпіти голод!

— Добре, — сказала лисиця і прийняла образ мисливця. Побачивши це, борсук одразу ж вдав мертвого.

Тоді мисливець-лисиця перекинула його через плече, попрощалася з лисиченям і вирушила до міста Мацумото.

Далі все було так, як задумала лисиця. Якийсь купець купив борсука і, кинувши його в куток, сказав:

— Завтра вранці здеру з нього шкуру. А поки, шановний, отримайте за свого борсука гроші.

Отримавши гроші, лисиця-мисливець вирушила на базар. Чого тільки не накупила там лисиця! З великими труднощами дотягнула вона до свого дому мішок з їжею.

Коли голодне лисиченя побачило стільки їжі, воно від радості підскочило вище своєї голови. Але лисиця сказала:

— Не смій нічого чіпати: дочекаємося пана борсука і поділимо все порівну.

Весь день голодне лисиченя скулило і благало у матері хоч риб’ячий хвостик. Лисиці було дуже шкода свого сина, але вона все одно нічого йому не дала, а лише говорила:

— Потерпи трохи, потерпи ще трохи. Прийде пан борсук, ми поділимо навпіл нашу здобич і приступимо до їжі.

Борсукові вдалося втекти від купця лише на світанку. Він примчав до лисячої нори і сердито закричав:

— Ви, напевно, вже все з’їли без мене, обжори!

— Що ви, що ви, пане борсуку! — сказала лисиця. — Ми без вас навіть мішка не наважилися розв’язати!

— Так я тобі і повірив, — пробурчав борсук і, забравши свою половину, пішов у нору.

Через кілька днів борсук з’явився до лисиці і сказав:

— Я вже все з’їв. Тепер настала моя черга продавати тебе. Вдавай мертву, а я прийму образ мисливця і вирушу до міста.

Коли лисиця вдала мертву, борсук прийняв образ мисливця і поніс її продавати.

Ледь він з’явився на базарі, як його закликав до своєї крамниці якийсь купець і одразу ж купив у нього лисицю. Поки купець відлічував за лисицю гроші, борсук подумав: «Треба мені позбутися цієї набридливої лисиці. Тоді не доведеться ділитися з нею їжею».

І злий борсук, відкликавши купця вбік, прошепотів йому:

— Лисиця лише вдає мертву. Насправді вона жива і збирається вночі втекти від вас.

Почувши це, купець махнув важкою палицею і вбив нещасну лисицю.

А безсердечний борсук купив на базарі два мішки їжі і поволік їх у ліс.

Даремно бідне лисиченя чекало весь день і всю ніч свою матір. Вранці воно прибігло до борсука, щоб дізнатися, що сталося з лисицею.

Борсук, який встиг уже випити велику чашку саке, лежав, розвалившись на мішках з їжею. Побачивши лисиченя, він почав брехати:

— Твоя мати зовсім не любить тебе! Вона не захотіла повертатися до тебе, скільки я її не умовляв.

Коли лисиченя побачило, скільки у борсука їжі, воно здогадалося, що борсук погубив його матір, щоб не ділитися з нею здобиччю.

Нічого не сказало лисиченя. Воно повернулося до своєї нори і стало думати, як йому помститися безсердечному борсукові.

Одного разу лисиченя довго не могло заснути від голоду. Перед світанком воно вирішило пробратися в найближче село і роздобути собі щось на обід. Але лисичені не пощастило. Воно думало, що в такий час усі люди в селі сплять. Виявилося ж, що на дорозі біля села працювало багато селян.

Лисиченя притаїлося у високій траві і почало слухати, про що говорять люди. А говорили вони про те, що в полудень через дорогу проїде сам даймьо (Даймьо — могутній князь), і потрібно якнайшвидше зробити дорогу до лісу рівною та приємною.

Почувши про це, лисиченя прибігло до нори борсука і сказало:

— Пане борсуку! Від своєї матері я чув, що ви можете приймати будь-який образ. Невже це правда?

— Звичайно, правда, — сказав хвастливо борсук.

— А чи знаєте ви, що я теж можу приймати будь-який образ? — запитало лисиченя.

— Ну, це ти брешеш! — розсердився борсук.

— Ні, не брешу! Сьогодні ж в полудень я прийму інший образ, і якщо ви мене впізнаєте, зобов’язуюся бути вашим рабом до кінця своїх днів!

— Погоджуюсь! — закричав борсук. — Погоджуюсь! Тільки май на увазі: коли ти станеш моїм рабом — не чекай від мене пощади!

Перед самим полуднем борсук вийшов на лісову дорогу і почав озиратися. Раптом він побачив, що по дорозі якісь люди несуть паланкін. У паланкіні сидів сам даймьо і обмахувався віялом.

«Ах, ось у кого перетворився хитрий лисиченя», — подумав борсук і стрибнув у паланкін. Вирвавши з рук даймьо віяло, він закричав:

— Жалка тварюко! Ти насмілився думати, що я дурніший за тебе! Відтепер ти мій раб до кінця своїх днів. Вилазь із паланкіна!

Переляканий даймьо вискочив із паланкіна і закричав:

— Скажений борсук! Скажений борсук! Убийте його швидше!

Тут один із слуг вихопив із-за пояса меч і відрубав борсукові голову.

Так помстилося лисиченя за смерть своєї бідної матері.

↑ Догори

Борсук і лисиченя

Інші казки