Тобі дісталася одна душа, а мені — дві
Жив-був бідний-пребідний хлопець. З малих літ залишився він сиротою, без батька, без матері. Довелося йому в батраки найнятися. Батрачив він, батрачив, лихо терпів, спину на господарів гнув, та ніякого толку в житті не добився. От і вирішив він кинути господаря і податися, куди очі дивляться. Іде дорогою і сам собі каже:— На багатьох я спину гнув, тільки чортові ще не служив. Послужу ж тепер і йому, може, і мені щось дістанеться.
Тут йому чорт назустріч вийшов і питає:
— Підеш до мене в услугу?
— А чому б і ні? За цим-то я й пішов, куди очі дивляться.
— Ну, то йди за мною!
Пішов хлопець за чортом, і той привів його до себе в дім.
— Ось що, хлопче, — каже йому чорт. — Знімай свою одежу та надягни те, що я тобі дам. Цілий рік тобі заборонено переодягатися, вмиватися, стригтися і голитися. А як пройде рік, так і службі твоїй кінець. Хлопець так і зробив. Вибудував чорт велику крамницю на самій міській площі, забив її всякими товарами красними, а хлопця посадив гроші приймати та рахунок їм вести.
Прийнявся наш хлопець за діло. Прикажчики снують, товар продають, а він увесь день-деньський на стільчику сидить, гроші рахує.
Торгівля йшла жваво, гроші рікою текли, а Сатана кожного дня приходить, скарбницю собі забирає.
Одного прекрасного дня прийшов до хлопця якийсь боярин і просить у нього дві тисячі рублів у борг.
— Приходь під вечір, може, і дам.
Тільки боярин вийшов, і чорт тут як тут. Хлопець його й питає, як бути.
— Дай йому грошей! — наказав чорт.
Під вечір знову боярин до крамниці явився.
— Ну що, надумав? Даси мені грошей?
— Пиши розписку, — відповідає хлопець. — Гроші ось вони. Боярину того тільки й треба було. Написав він розписку, схопив гроші і побіг з іншими боярами в карти грати. Та недовго він радів, скоро все до копійки від нього й уплило.
І тиждень не минув, як боярин знову явився до крамниці і попросив десять тисяч рублів у борг; і знову наказав йому хлопець прийти під вечір. Прийшов Сатана, а хлопець у нього й питає, як бути.
— Дай йому грошей! — наказав Сатана.
Вечором явився боярин, написав розписку, і хлопець відлічив йому десять тисяч рублів.
Тільки міроїд і ці гроші швидко спустив, і через місяць знову до хлопця явився, та вже цього разу сто тисяч просить.
— Приходь під вечір, — каже йому хлопець.
Прийшов чорт, хлопець йому все розповів, подумав, подумав нечистий дух та й каже:
— Гаразд, дай йому, скільки просить.
І знову хлопець відлічив боярину гроші, взявши натомість розписку. Минуло кілька місяців, боярин усі гроші пустив по вітру і залишився ні з чим. Тростинка в руці — ось і все його майно. Ходить він містом без діла і посвистує.
Тут і хлопцеві виповнився рік служби у Сатани. Пішов він до господаря, звіт віддав, усе честь честю. Тільки він був чесним чоловіком і нагадав чортові:
— Не вистачає тут тих грошей, які я боярину в борг дав.
— Гаразд, не турбуйся, він заплатить все сповна.
— Тоді і ти мені сплати за службу, і піду я додому.
— А ти почекай дні два-три, тоді й розрахуємося. Наступного дня сів чорт у карету, поїхав до свого боржника. Притиснув він боярина до стінки, той так-сяк, а платити-то нема чим.
— Гаразд, — каже чорт, — мені твоїх грошей не треба, тільки видай одну зі своїх дочок ось за цього хлопця.
Тут нечистий дістав із кишені портрет страховища: одягнений у лахміття, брудний, неголений, борода сплутана, на пальцях — пазурі довжелезні. У боярина волосся дибом стало, та й діватися-то йому нікуди. Покликав він трьох своїх дочок і розповів їм, що й як. Дві старші дочки руками й ногами відбиваються, а молодша і каже:
— Я за нього вийду, батеньку. Хай буде зі мною, що буде, тільки б мої батьки на старості літ у боргову в'язницю не потрапили.
Прийнялися старші сестри над молодшою насміхатися, женихом-уродом її докоряти, а та мовчить і до весілля готується.
А нечистий тим часом хлопця помив, постриг, приодягнув, і став він таким красенем, яких світ не бачив.
Настав день весілля, і ось чорт привів до дому боярина хлопця. А там усі дивляться на нього, дивуються, очам своїм не вірять. Тесть і питає:
— Та де ж жених?
— А ось він, — відповідає чорт і як штовхне вперед красеня.
Таке зло, така досада огорнула старших дочок, що вони забилися в свої покої і тут же повісилися.
А хлопець справив весілля, чорт його на прощання скарбницею багатою нагородив і так сказав:
— Ти мені чесно служив, але тобі все ж дісталася одна душа, а я заробив цілих дві.
Інші казки
