Солдат і чорт
Стояв солдат на варті, і захотілося йому на батьківщині побувати.— Хоч би, — каже, — чорт мене туди заніс! А він тут як тут.
— Ти, — каже, — мене кликав?
— Кликав.
— Зволь, — каже, — давай в обмін душу!
— А як же я службу кину, як з варти зійду?
— Та я за тебе постію.
Вирішили так, що солдат рік на батьківщині проживе, а чорт увесь час відслужує на службі.
— Ну, скидай!
Солдат усе з себе скинув і не встиг опам’ятатися, як вдома опинився.
А чорт на варті стоїть. Підходить генерал і бачить, що все у нього по формі, одне немає: не хрест-навхрест ремені на грудях, а все на одному плечі.
— Це що?
— Чорт — і так і сяк, не може надіти. Той його — в зуби, а потім — порку. І пороли чорта кожного дня. Так — добрий солдат усім, а ремені все на одному плечі.
— Що з цим солдатом, — каже начальство, — сталося? Нікуди тепер не годиться, а раніше все бувало в порядку.
Пороли чорта весь рік.
Минув рік, приходить солдат змінити чорта. Той і про душу забув: як побачив, усе з себе долой.
— Ну вас, — каже, — з вашою службою-то солдатською! Як це ви терпите?
І втік.
Інші казки
