Уйсден Мор і жовта безрога коза

Був один славний чоловік на ім'я Уйсден Мор, який жив поряд із Лайден Лін. Він одного часу блукав північним Россширом. Оскільки цей чоловік був воїном і носив із собою зброю, куди б він не йшов, — найбільше любив він блукати найнебезпечнішими місцями, яких інші люди боялися. Мав він пристрасть битися з чудовиськами всякого роду.

Є в Гайрлоху поросла вересом гора, яка зветься Том Буйде, і по її схилу тече маленький струмок. Майже кожен, хто ходив цією дорогою, рано чи пізно бачив величезну волосатую й бородату козу, яка сильно докучала перехожим, одних вбиваючи, а інших страхом доводячи до розриву серця. Жовта Безрога Коза, що жила на Том Буйде в Гайрлоху, була дуже відома.

Уйсден Мор почув про чудовисько й вирішив піти й битися з ним, незважаючи на небезпеку і без вагань.

Він вирушив туди досить рано і, прийшовши до підніжжя гори, зайшов у дім ткача, який у той час жив там, на Торасдайлських пагорбах, — його називали Ткач із Жовтими Ногами. Коли Уйсден увійшов, ткач сидів за своїм верстатом. Уйсден із ткачем зав'язали розмову.

— Чи не на Том Буйде ти направляєшся? — запитав ткач.

— Саме так, — відповів Уйсден.

— Ти не боїшся зустрічі з Жовтою Козою?

— Ні, не боюся, — сказав Уйсден.

— Яку зброю ти спробуєш проти неї спершу?

— Я спробую, що може зробити з нею меч.

— Що, якщо меч не вийде у тебе із піхов? — запитав ткач.

— Якщо не вийде, я наведу на неї рушницю і спробую її, — відповів Уйсден.

— Що, — запитав ткач, — якщо твоя рушниця не дасть іскри?

— Якщо не дасть, — відповів Уйсден, — я подивлюся, що Катріона, сестра моєї бабусі, може зробити з Козою.

І на кожну зброю, яку згадував Уйсден, ткач накладав чари; лише на ніж він не зміг накласти чари, бо Уйсден назвав ніж Катріоною, сестрою своєї бабусі.

Сказавши це, Уйсден поспішив на Том Буйде веселим жвавим кроком і прибув до струмка, коли смеркало. Прийшовши до струмка, він почув щось схоже на блеяння кози; це його сильно здивувало. Однак він поспішив до броду, щоб зустріти чудовисько.

— Клич, що ли, свого козеняти, волосата? — запитав Уйсден.

— Якщо так, я його вже знайшла, — відповіла коза.

— Ще ні, не може бути, щоб уже знайшла, — сказав Уйсден.

Говорячи так, вони наближалися один до одного. Уйсден рвонув свій меч, але той не хотів виходити з піхв. А рушниця не хотіла давати іскри! Тоді коза схопила його і поставила на коліна, сказавши при цьому:

— Уйсден Мор, ти не підеш звідси живим.

— Ти, підла, тупа скотино струмків, — відповів Уйсден, — не багато ти знаєш про це!

— Де ж Катріона, сестра твоєї бабусі, а, Спритна Рука? — сказала коза, думаючи, що подолала його.

— Удачі тобі і спасибі! У тебе пам'ять краще! — відповів Уйсден, дістаючи свій ніж, і завдав тварині смертельний удар у живіт стальним лезом. Миттєво коза зникла.

Уйсден, оглянувшись навколо себе, повернувся до житла ткача. Він увійшов рішуче й непохитно й запитав, де господар дому. Йому сказали, що той лежить хворий у ліжку.

— Я мушу його побачити! — сказав Уйсден і, змітаючи всі перешкоди, дістався до ліжка ткача.

Але в ліжку його не було, і коли Уйсден викресав вогонь, він знайшов того лежачим під ткацьким верстатом і стікаючим кров'ю. Він наказав, щоб ткач тут же показав йому свої рани. Той показав, і коли Уйсден побачив рану, яку завдав ніж у його животі, він переконався, що ткач і коза — одне й те саме істота.

— Раз це ти заподіяв стільки лиха на Том Буйде, то більше не зробиш жодного кроку, — промовив Уйсден. І, замість того щоб прикласти якусь мазь до його рани, він завдав ткачеві смертельний удар, убивши його під його ж верстатом, а після пішов своєю дорогою.

І з тих пір на Том Буйде не загинуло від кози чи чудовиська жодної людини.

Інші казки

• Ферн-денський брауні
• Морег і водяний кінь
• Гаррі та жінки
• Скеля коваля на острові Скай
• Асіпатль і володар Морський Змій