Як мужик із пихатим паном пообідав
Жив-був на світі пан, багатий та гордовитий. Ні з ким знатися не бажав. А мужиків і зовсім за людей не визнавав: від них дух негарний — землею пахне. І наказував своїм лакеям гнати мужиків геть.Зібралися раз мужики, стали про пана говорити. Один каже:
— Я нашого пана близько бачив — на полі зустрів.
Другий каже:
— А я вчора через паркан зазирнув — бачив, як пан на балконі каву п’є.
Підійшов до них найбідніший мужичисько, послухав і став сміятися.
— Еге, — каже, — важливості! Та я ж не те що через тин на пана погляну, захочу — пообідаю з ним!
— Де тобі з паном пообідати! Та він тебе як побачить, накаже в шию виштовхати й близько до хати не підпустить! — відповідають йому.
Стали мужики сперечатися й лаятися.
— Брешеш ти! — кричать.
— А ось і не брешу!
— Ну, якщо пообідаєш з паном — отримаєш від нас три мішки пшениці та двох волів, а не пообідаєш — робитимеш усе, що накажемо.
— Згоден! — відповідає мужик.
Пішов він до панської садиби. Побачили його лакеї, вискочили, хотіли мужика прогнати.
— Постривайте! — каже мужик. — Маю я для пана добру новину.
— Яка твоя новина?
— Нікому не скажу, тільки пану!
Пішли лакеї до пана, докладають: так, мовляв, і так. Зацікавився пан: не просить мужик прийшов, а з якоюсь новиною. Може, від того користь яка буде... Наказав він лакеям:
— Пустіть мужика!
Пропустили лакеї бідного мужика. Вийшов до нього пан і питає:
— Яка в тебе новина?
Мужик на лакеїв глянув і каже:
— Мені б, пане, з тобою наодинці поговорити.
Зайняло пана цікавість: що таке? Наказав він лакеям піти.
Як залишилися вони удвох, мужик тихенько каже:
— Скажи мені, милостивий пане: скільки коштує шматок золота з конячу голову?
— А тобі навіщо? — питає пан.
— Потрібно мені...
У пана очі загорілися, руки затремтіли. «Е, — думає, — недарма мужик питає! Мабуть, він скарб знайшов...»
Став він допитуватися:
— Скажи, мужичку, нащо тобі це знати?
Зітхнув мужик і каже:
— Ну, коли не хочеш сказати — твоя воля. А мені недосуг — обідати йти треба!
Пан і пишність свою забув, від жадібності тремтить: «Обдурю я цього мужика — виманю в нього золото!»
Каже пан мужику:
— Ось що, мужичку: нащо тобі додому поспішати? Коли ти голодний, пообідай зі мною!
Гукнув лакеям своїм:
— Живіше стіл накривайте, горілки нам принесіть!
Лакеї — раз-раз! — швидко стіл накрили, закусок, горілки подали.
Став пан частувати мужика:
— Пий, мужичку! Їж, мужичку! Наситися. Не соромся.
Мужик і їсть, і п’є, не відмовляється. А пан знай йому все підкладає та наливає.
Нагодував, напоїв пан мужика до відвалу і каже:
— Ну, тепер іди швидше — принеси мені шматок золота з конячу голову! Я з ним краще розпорядитися зумію. А тобі нагорода буде — карбованця подарую!
— Ні, пане, не принесу я тобі це золото!
— Та чому ж, мужичку?
— А тому, що в мене його немає.
— Як так — немає? А нащо ж ти питав, скільки воно коштує?
— А так, для цікавості.
Розлютувався пан, посинів увесь, затопав ногами, закричав:
— Іди геть, дурню!
А мужик йому у відповідь:
— Ой, паночку мій милостивий! Не такий я дурень безголовий, як ти думаєш: я й над тобою потішився, і три мішки пшениці та двох круторогих волів виграв. Дурню це не до розуму!
З тим і пішов.
Інші казки
- Як лисиця-черниця півника сповідала
- Грошовий півник
- Лисичка, кіт, вовк, ведмідь і кабан
- Заяче сало
- Колосок
